?Я не зовсім поділяю думку, що рівень революційної активності залежить від рівня освіти. На мій погляд, тут немає прямої кореляції. Узагалі немає універсального рецепту революції. Дуже сильно впливає культурний та історичний контекст. Революції, наприклад, російські й арабські дуже сильно розрізняються. Але серед відносних загальних закономірностей можна виділити чинник завищених очікувань - коли є очікування, які не реалізовуються. Соціологи та політологи помітили, що революції відбуваються не тоді, коли відбувається значне погіршення соціально-економічного становища, а навпаки, коли є певне економічне зростання, але виникають більші соціальні розшарування.
У арабських країнах молодь отримала непогану освіту, але вона не могла себе реалізувати. Їх очікування не виправдовувалися. Вони претендували на нову більш кваліфіковану та більш високооплачувану роботу, але не могли її отримати. Вищий рівень освіти був пов'язаний з очікуваннями більшої демократичності та більшої соціальної організованісті. Це також не було реалізовано. І так далі. У цьому сенсі не сам по собі фактор освіти спрацьовував, а те, наскільки реалізовувалися соціальні очікування найбільшактивних верств населення. Тут ідеться про молодь і середній клас, оскільки саме вони можуть бути рушійними силами.
Має бути цілий мікс різних чинників. Замало одного освітнього чинника. Я б ще згадав другий важливий чинник. Ленін дуже гарно визначив революційну ситуацію - коли низи не хочуть жити, як раніше, за Леніним по-старому. Отут якраз ті нереалізовані питання й фактичні очікування є вагомим критерієм. З іншого боку, верхи не можуть керувати як раніше. Якщо нема цього чинника, навряд чи можна очікувати якоїсь революції, тому, що послаблення влади, неефективність влади, внутрішні протиріччя у владі є обов'язковою складовою революційної ситуації. Ну і, звичайно, посилення активності населення.
Зараз парадоксально-суперечливу роль грають інтернет і соціальні мережі. Вони можуть стимулювати революційну активність, а можуть, навпаки, її гальмувати або нейтралізовувати. Вони можуть каналізувати цю протестну активність в інтернеті й навпаки гальмувати її у вуличному вигляді. Це також може дуже неоднозначно спрацьовувати.
Політикам не варто боятися освічених людей. Якщо вони їх боятимуться, то варто закінчувати політичну кар'єру. Треба думати над тим, як використовувати, ефективно залучати у свою політичну діяльність освічених людей. Бо освічені люди можуть бути як чинником революції, так і чинником соціальної, політичної та економічної стабілізації.
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"
3 
1
Коментарі
33