Україна має нарощувати м'язи і гострити зуби, щоб перемогти Росію. Натомість всередині слід побороти корупцію і олігархічну систему - тоді буде ривок. Про це в інтерв'ю Gazeta.ua говорить колишній командир роти батальйону "Айдар" Євген Дикий.
Розмовляємо про те, якою країна і українці зустрічають новий рік незалежності.
Які наші головні досягнення за 27 років незалежності?
Найголовніше - виросло ціле покоління людей, для яких Україна, як окрема, незалежна держава, є не фантазією, а доконаним фактом. Який не обговорюється. Це перше покоління за останні 400 років, яке сформувалося у державі Україна.
Можемо вільно голосувати - краще, гірше, по-дурному, розумному. Але нікому і на думку не спаде, що вибір зроблять за нас. Обираємо владу і далі розсьорбуємо наслідки цього вибору. Це далося нам нелегко, з першою революцією 2004 року. Такого в історії не траплялося з часів Запорізької Січі. Цим і відрізняємося від Білорусі і Росії.
Пройшли випробування 2014-м — початком російської агресії. Виявилося, ми достатньо сильні, щоб такого потужного ворога принаймні зупинити. Значить ідея Української державності достатньо поширилась на теренах країни. Виросла критична маса людей, які готові за це воювати.
Що можна вважати найбільшою невдачею, поразкою?
Відстояли право самим обирати собі владу. Але не навчились цим правом як слід користуватися. Досі до кінця не вбили в собі дуже, зараза, живучого "совка". Який сприймає державу патерналістично. Що його справа один раз за п'ять років прийти і проголосувати. А далі ті, кому віддав свій голос, все робитимуть за нього, на блюдечку з блакитною кайомочкою забезпечать щасливе життя.
За 27 років виросла критична маса людей, які готові воювати за свою державу
А поразкою влади?
За великим рахунком, вона жодного разу не була справді українською. На відміну від суспільства, яке таким стало. Сьогоднішня влада змушена хоча би косити під українську. Попередники навіть не намагалися.
Влада досі не відчуває, чого ж насправді хоче активне суспільство. Досі живе у своєму окремому світі, який відрізняється від світу більшості українців. Так і не набула довіри народу. А у ті короткі моменти, коли її майже мала, робили все, щоб втратити.
Як оцінити попередній рік - від серпня 2017-го: протягом нього ми більше здобули чи втратили?
Більше втратили. Тому у розпачі, або розгублено чекаємо 2019-го виборчого року.
Стало зрозуміло: влада не готова перестати бути корумпованою. Масштаб корупції такий, що без системного вирішення проблеми, країна може перестати існувати.
З іншого боку, безвізовий режим з ЄС працює. Хлопці успішно тримають фронт на Донбасі. Яка у цьому заслуга влади, це вже друге питання.
Що найбільше заважає Україні рухатися вперед?
Принципове небажання очільників держави боротися з корупцією. Натомість - непереборне прагнення її очолювати.
А ззовні?
Маємо споконвічного і потужного ворога - РФ. Такий виклик змушує нас, навпаки, не дозволяти собі зайвих "косяків". Адже північний сусід налаштований на наше знищення. Незалежна Україна не вписується у російське мислення — царське, радянське чи ерефівське. Постійно знаходимося під цим пресом.
Війна йде не тільки на східному фронті, але і на міжнародній арені. Росія кидає на це величезні ресурси.
Маємо споконвічного ворога - Росію. Такий виклик змушує нас не дозволяти собі зайвих "косяків
Як тоді маємо себе вести?
Нарощувати м'язи і гострити зуби. Миром з Москвою ми не розійдемося. По-справжньому розслабитися зможемо тільки тоді, коли Росія у вигляді імперії просто припинить своє існування. Як це сталося з Радянським союзом. Маємо цього прагнути. Хижак хворий, гнилий всередині, але він ще живий і небезпечний. І коли він поруч, не можемо собі дозволити бути навіть напівгнилими. Повинні бути більшими скандинавами за самих скандинавів. Припинити дозволяти красти наше все. І готуватися до більш жорсткої війни з ворогом.
Які основні завдання стоять перед країною на наступний рік - до серпня 2019-го?
Наступного року одразу двоє виборів - президентські і парламентські. Коридор можливостей звужений. На перших виборах маємо не втратити результати кров'ю здобутої військової перемоги - зупинили російську армію від подальшого просування. На парламентських планку треба ставити вище. Якщо суспільство зуміє сформувати сильну партію й вона візьме владу — почнеться новий відлік історії, постануть завдання іншого масштабу. Які теперішня влада вирішити не може.
На парламентських виборах планку треба ставити вище
Який президент потрібен Україні на цьому етапі розвитку?
Цікава особистість. Яка буде абсолютно нетерпимою до Росії і корупції. Біологічно ненавидітиме Москву. Водночас йтиме на компроміси із суспільством по решті питань.
Серед тих, чиї прізвища бачимо в рейтингах, є такі?
На превеликий жаль, ні.
Звідки взяти таку людину?
Вона знайдеться серед нас, 40 мільйонів. Достойних є тисячі. Вони не розкручені. Не мають доступу до медіа, які контролює купка олігархів. Але крім тєлєящіка є соціальні мережі. Можна ходити від дверей до дверей, спілкуватися один з одним. І можливо суспільство проб'є цей інформаційний вакуум.
Зараз українцям дають підготовлений набір кандидатів. Які відбулись і стали відомими у межах олігархічної системи.
Країна готова до ривка в економіці?
Якщо поламаємо олігархат і почнемо реально боротися з корупцією. Коли з'явиться нормальне судочинство. Тоді ривок піде. Маємо всі для цього можливості.
Коли повернемо окуповані нині частину Донбасу і Крим?
Важко сказати - коли. Одне зрозуміло - доведеться забирати так, як ці території забирали в нас. Військовою силою. Зі всіх варіантів, найреалістичніший, "хорватський" - коли за чотири дні хорватська армія потужним танковим ударом зачистила територію від сербів. Це єдине, що спрацює з Росією. Може статися наприкінці теперішнього терміну Путіна, на який він себе призначив. Сьогодні наша армія ще фізично не готова до подібних операцій. По-друге, вичекати, коли у самій Росії почнеться чергова смута. А вона однозначно почнеться. Тоді маємо забирати своє.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Треба виграти війну і поставити ворога на коліна - Подерв'янський
У якому стані перебуває зараз суспільство?
Після Майдану і перших військових перемог пройшла ейфорія. Ми вийшли на довгу дистанцію. Звикли, що війна надовго і це частина нашого життя. Показали витримку. Водночас, всередині виявились безсилими. Не вистачило сил на справжню зачистку тилу і продовження Революції гідності
Стався дуже болісний компроміс. Заради того, щоб утримати фронт, були змушені надовго відкласти багато реформ. Дозволили відкотити назад домайданівську Україну. Відбувався частковий реванш, олігархічна змова. Це гнітить суспільство. Мільйони українців з'їхали за кордон. Але більшість лишилася. Стан важкий, але не безнадійний. 2019 рік - це великі загрози і шанс одночасно. Маємо його використати.
8 
8759
Коментарі