"Ні, я не ок". Як відрізнити вигорання від втоми та подолати його

Нерідко доводиться стикатися із ситуаціями, коли серйозним психологічним проблемам можна було б запобігти. Це ті випадки, коли людина ігнорує явні загрозливі симптоми. Або намагається впоратися самотужки. "Це просто втома". Скільки разів ми чули щось подібне у відповідь на свій пригнічений стан? Скільки разів самі втішали себе такими поясненнями? Для того, щоб дійсно уникнути психологічних негараздів, проблеми потрібно вирішувати, а не заколисувати. Адже втома – це найперший симптом багатьох дуже тяжких психічних розладів.

Тож давайте спробуємо розібратися. В психологічній науці втома визначається як тимчасове зниження працездатності внаслідок інтенсивної або тривалої роботи. Вона характеризується зниженням кількісних і якісних показників роботи і порушенням координації робочих функцій. Іншими словами, якщо ви п'ятий раз перечитуєте речення і не в стані зрозуміти, про що мова, – ви втомилися. Ваші показники концентрації уваги та запам'ятовування явно знизилися. В такому разі необхідно відкласти справи та відпочити. Якщо навіть попри відпочинок відчуття втоми не проходить, якщо ви прокидаєтеся зранку вже втомленим, слід говорити про синдром постійної втоми, або емоційного виснаження. В такому разі варто звернутися до спеціаліста.

 

Емоційне вигорання, а мова зараз саме про нього, не проходить самотужки. Ба більше – має тенденцію до посилення. Особливо вразливими до вигорання є люди, які працюють в сфері "людина – людина". Необхідність постійно бути на зв'язку, вислуховувати інших та говорити самому виснажує психіку. Лікарі, вчителі, психологи, актори та представники безлічі інших людиноорієнтованих професій змушені демонструвати назовні емоції, які можуть геть відрізнятися від тих, що вони відчувають на даний момент. Вони мають залишатися професіоналами попри те, що саме зараз відбувається в їх житті. Оцей диссонанс і призводить до розбалансування психіки, яке завершується емоційним вигоранням.

І тут варто зазначити, що не варто все зводити до професійної сфери. Вигорання може статися із людиною, яка не працює із людьми. Воно притаманне і домогосподаркам. Постійне стеження за ситуацією, намагання все проконтролювати, про всіх попіклуватися або навіть виправдати чиїсь очікування та перевершити всіх явних та уявних конкурентів теж призводять до вигорання. Отже, справа не в кількості контактів, а в напруженні, яке відчуває людина і яке вона змушена приховувати, щоб спонукати оточуючих до позитивного враження.

Коли ви просто втомилися, то вам достатньо кілька днів, щоб привести себе до норми. Поїздка на відпочинок, інформаційний детокс, сон та помірні інтелектуальні розваги повертають сили та бажання братися за справи. Якщо у вас емоційне вигорання, попри відпочинок ситуація тільки погіршується. Люди часто говорять, що не можуть відпочивати через страх втратити контроль над ситуацією, щось не встигнути, пропустити щось важливе. Втрата контролю викликає тривогу, в голову лізуть апокаліптичні думки, що додає додаткового стресу. Згодом підвищується дратівливість та плаксивість. Виникають конфлікти на роботі та вдома. Людині важко стримуватися, тому що їй здається що оточуючі не цінують її зусиль, що працює тут тільки вона одна. І попри явну перевтому, людина ще більше поринає у справи. Звичайна реакція на емоційне вигорання – це ще більше загрузити себе роботою. Якщо нам потрібно описати емоційно вигорівшу людину в кількох словах, то це роздратована білка в колесі, яка шалено біжить всім назло.

Згідно ВООЗ, існує три основні симптоми емоційного вигорання. Це:

1. Почуття постійного виснаження та втоми, що призводить до порушення сну, зниження імунітету, проблем із концентрацією уваги.

2. Інтелектуальна й емоційна дистанція, відчуття негативу та цинізму відносно будь-якої ситуації, усамітнення та відірваність від людей, відсутність мотивації та негативне сприйняття реальності.

3. Зниження ефективності, внаслідок чого розвивається відчуття неспроможності та з'являються сумніви у власних здібностях і компетентності.

Всесвітня організація охорони здоров'я підрахувала, що щороку світова економіка недоотримує $1 трлн через депресій або вигорання людей по всьому світу.

Вирізняють три стадії емоційного вигорання, і від чіткого діагностування яких залежить лікування.

Першу стадію можна умовно назвати "Напруга". Вона починається з приглушення емоцій. Нічого не радує, не захоплює. "Начебто все нормально, але …". На цій стадії люди часто характеризують свій стан, як "порожньо на душі". У них зникають позитивні емоції, з'являється відстороненість у відносинах із близькими, виникає тривожність, незадоволення собою, іншими, життям в цілому.

Друга стадія – "Резистенція", тобто опірність. Вона характеризується збільшенням конфліктів. Дрібні непорозуміння із оточуючими призводять до того, що людина починає зі зневагою говорити про деяких з них. Наростає роздратування. Подібна поведінка, особливо коли вона проявляється в професійній сфері, є неусвідомленими проявами негативних почуттів. В принципі, це інстинкт самозбереження, який намагається утримати емоційно вигорівшу людину від подальшого спілкування. Це сигнал, що рівень напруги від контакту з іншими людьми перевищує безпечний для організму рівень.

Третя стадія – "Виснаження". На ній притуплюються уявлення про цінності життя. Людина стає небезпечно байдужою навіть до самої себе. На цій стадії починаються психосоматичні реакції. Вже тіло намагається утримати людину від подальшого контакту з ситуацією за допомогою хвороб. Рекомендації спеціалістів людям на цій стадії є одностайними: негайно припинити свою діяльність і відпочити від роботи щонайменше півроку. Затягування лікування тут може призвести до абсолютної втрати професійної спроможності. Краще не доводити до третьої фази, щоб не довелося змінювати професію.

Емоційне вигорання нерідко плутають із депресією – тобто афективним психічним розладом, яке характеризується зниженням самооцінки, втратою інтересу до життя, неадекватним почуттям провини, втомою, розладами сна та суїцидальними тенденціями. Депресія, на відміну від емоційного вигорання, потребує медикаментозного лікування. Саме тому так важливо не займатися самодіагностуванням, а, відчувши симпроми хронічної втоми, негайно звернутися до спеціаліста. Адже від правильного визначення проблеми залежить план лікування.

Щоб уникнути емоційного вигорання або подолати його на початкових стадіях, потрібно дбати про збереження балансу між роботою та особистим життям. І тут важливо зазначити, що піклування про родину, хатня робота особистим не є. Замикатися в родині небезпечно. Адже в такому разі все роздратування та незадоволення життям будуть вилиті на найближчих. Важливо піклуватися про власний розвиток. Читати, гуляти, займатися спортом та знайти безпечний простір для втілення хобі. Це можуть бути групи ентузіастів, книжковий клуб, курси особистого росту або регулярні відвідини груп підтримки. Потрібно оточити себе новими людьми, які не пов'язані із вашою професійною сферою та не є представниками вашої родини.

×