"Потрібна негайна допомога" - американці перші використали сигнал SOS

112 років тому на Міжнародній конференції з радіотелеграфії в Берліні прийняли рішення про використання сигналу SOS, як заклик про допомогу.

Ще до офіційного затвердження на морських судах використовували візуальні і аудіосигнали для повідомлення про лихо. Використовували семафорні прапори, сигнальні вогні і дзвони.

 

При повідомленні через радіо спочатку використовувало азбуку Морзе. Коли на судах стали з'являтися радіостанції, з'явилася необхідність в стандартизації комунікацій, але кооперація була утруднена національними відмінностями і суперництвом між конкуруючими радіокомпаніями, такими як Marconi International Marine Communication Company, Telefunken.

У 1903 році в Берліні пройшла Перша міжнародна радіотелеграфна конференція. Процедурні питання були в той час поза обговоренням конференції. Документ підписали 13 серпня 1903 року і стверджував, що "станції бездротового телеграфу, якщо це можливо, повинні давати пріоритет сигналам про допомогу, одержуваних від кораблів в морі". Стандартний сигнал не затвердили. Окремі організації розробляли власні сигнали лиха.

Першим сигналом був CQD, який затвердили 7 січня 1904 року компанії Marconi International Marine Communication Company. Він представляв собою сигнал загального виклику всіх станцій до якого додали букву D. Цю букву вибрали тому, що з неї починається англійське слово danger - небезпека. Але цей сигнал використовували тільки на судах, обладнаних радіоапаратами Marconi Co. Його не можна було назвати єдиним міжнародним сигналом лиха.

 

У 1906 році в Берліні відбулася друга Міжнародна радіотелеграфна конференція. В її роботі взяли участь представники 29 країн. Головним питанням порядку денного конференції було встановлення єдиного радіотелеграфного сигналу лиха.

Представник Marconi Co. наполягав на затвердження в якості єдиного міжнародного сигналу CQD. Представники США різко заперечували проти цього, стверджуючи що при передачах і прийомі такого сигналу його нерідко плутають з загальним викликом CQ. До того ж ці обидва сигналу застосовувалися і береговими телеграфістами при аваріях і нещасних випадках на залізницях. Конференція підтримала американських представників, і було прийнято рішення замінити CQD іншим сигналом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нещасливі кораблі: близнюк "Титаніка" затонув за годину

 

Ті ж представники запропонували прийняти сигнал Міжнародного зводу сигналів - двухфлажное поєднання NC, що означає "Терплю лихо, потрібна негайна допомога". Але ця пропозиція була відхилена.

За підписаною 1906 року в Берліні Міжнародної радіотелеграфної конвенції єдиним сигналом лиха для радіозв'язку на морі був встановлений сигнал SOS . Радіостанції країн, що підписали конвенцію, повинні були приймати його з судів поза всякою чергою. З введенням цього сигналу скасовувалися всі інші сигнали лиха приватних фірм.

На практиці радіообміну сигнал SOS не передавався сам по собі, а входив в обов'язкову групу сигналів, яку або передавав радист або автоматичний аварійний передавач, яким комплектувалося будь-яке судно. Ця група складалася з наступних знаків: сигналу загального виклику, переданого 3 рази, DE-уявлення, потім йшов позивний судна, потім сигнал SOS, переданий 3 рази, потім широта і довгота судна, і нарешті 2 тире тривалістю по 12 секунд для пеленгування.

З 1 лютого 1999 року рішенням Міжнародної морської організації сигнал замінили автоматизованою системою оповіщення про лихо. У зв'язку з цим значення сигналу SOS зменшилася, хоча він як і раніше може застосовуватися.

Існує поширена помилка, що вперше в історії сигнал SOS був поданий з "Титаніка" в ніч на 15 квітня 1912 року. Насправді цей випадок був щонайменше восьмим за рахунком. Багато джерел стверджують, що вперше сигналом SOS скористався пароплав "Славонія", що налетів на рифи біля Азорських островів 10 червня 1909 року. Перша достовірно відоме використання сигналу SOS доводиться на 11 серпня 1909 року, коли американський пароплав "Арапаое" втратив хід.

 

×