"Наші доблесні митники стали надто часто рапортувати про те, скільки затримали людей, які везуть з Польщі м'ясо та ковбаси, - пише 7 листопада на своїй сторінці блогер Дмитро Євсюткін з російського Калінінграда. Блог назвав "Бурштиновий майдан". Саме у Калінінградській області є 90 відсотків покладів бурштину. - Євро підскочив до 60 рублів, тобто фактично на 50 відсотків. А бензин у нас подорожчав не дуже. У зв'язку з цим, у гості до нас потік польських "бензовозів" значно збільшився. У будь-який день, на будь-якому прикордонному переході треба стояти дві годити туди і назад, як мінімум".
Далі Дмитро передрікає різке підвищення цін у магазинах, хвилювання в масах, перші спалені іномарки, побиті вітрини, палаючі шини на околицях міста, стихійне зібрання натовпу біля мерії з "нормальних мужиків, які хочуть жерти, як і їхні діти, і які мають гвинтівку з оптичним прицілом". І закінчує: "Проллється перша кров. А далі ви вже знаєте..."
Дмитро пропонує зустрітися у італійській кав'ярні, що в торговому центрі "Європа" на центральній площі Калінінграда.
Калінінград відділений від Росії кордоном з Литвою. По інший бік - Польща. Ви відчули на собі вплив західних санкцій проти Росії?
- Не відчув. Я сів на машину, поїхав до Польщі і купив там усе, що потрібно. Це стосується 20-30 відсотків населення, яке чинить там само. Решта ніколи добре не жили і не житимуть. Наш губернатор сказав, що нормальні люди сир з пліснявою не їдять. Якщо людина купувала усе найдешевше, то вона і далі купуватиме найдешевше.
Часто буваєте за кордоном?
- 3-4 рази на місяць. Крім того у мене донька живе в Італії.
Як анексія Криму вплинула на настрої у російському суспільстві?
- Це призвело до консолідації росіян з владою і владних еліт між собою.
Я був категоричним противником анексії. Хоча в Криму буваю часто: маю там тещу, купу братів та сестер. Сказати, що його тотально розрушили, це нічого не сказати. Усе побережжя було забудоване сараями, поділене парканами. Люди не могли вийти на пляж, бо він належить якомусь олігарху.
30 років тому я служив у Євпаторії, де відпочивав увесь Радянський Союз. З того часу там усе залишилося в тому ж стані.
Населення стало дуже незадоволене і озлоблене. Ненависть накопичувалася роками. Не до українців. Бо українці найбільше приносили туди грошей - їли чебуреки, їли пиво і купували персики - а до влади.
Чому Ви були проти цього приєднання півострова до Росії?
- Бо ми не повинні жити "по понятіях", а по законах.
Ви були присутні 21 вересня на калінінградському Марші миру проти війни в Україні?
- Так, я саме проходив повз. У нас він зібрав кількадесят чоловік. До них вийшло вдвічі більше опонентів. Це антиукраїнсько налаштовані байкери, тітушки.
Поліція була?
- Вона була. Та швидше робила вигляд, що працює. Нічого не зробила на захист мітингувальників, коли їх обливали зеленкою. З іншого боку ОМОН там не мав бути. На такі акції приходить 2-3 поліційські, які стоять, спостерігають. Очевидно, їм було відомо, що можуть бути сутички. А коли мітингувалиники розходилися, тітушки побили двох моїх знайомих дорогою додому.
У Вас теж є тітушкі?
- Так просто вони би не вийшли. Калінінградці достатньо аполітичні.
Дуже невеликий відсоток населення тут налаштовані антипутінськи. Серед 4 тисяч друзів у мене в Фейсбуці лише 3-4 людини налаштовані яро проти Путіна.
А стримані опозиціонері?
- Напевно, усі у внутрішній опозиції. Але люди мовчать, щоб не було зайвих проблем.
Яка Ваша позиція стосовно влади?
- У лютому почав писати в інтернеті проти анексії Криму. Згодом став отримувати такі сплески ненависті до мене і почав нею заряджатися, що зрозумів - муситиму або виїжджати до Києва, або ще далі. Калінінградці не розуміють, що ми сперечаємося ні про що, і мені з ними нема чого ділити. Я вирішив просто не торкатися цієї теми. Найбільшу допомогу, яку можу зробити для України - це не продукувати ненависть до неї.
Насправді усе нормальне населення Росії - на стороні України, бо це суверенна країна, нехай самостійно розбирається зі своїми проблемами.
Я дуже хочу, щоб проблема між нами вирішилася. Але її не вирішиш. До минулого Україна не повернеться. Українці навряд чи забудуть усі образи. Та й нема на це ні у кого волі - ні у Заходу, ні в Росії, ні у самої України. Нема жодної зацікавленої сторони, щоб Україна розвивалася вільно і стабільно.
3 
79692
Коментарі
12