Публічний конфлікт між главами США і РФ, які дали оцінки один одному, далеко за межами дипломатичних рамок і не має ніякого значення. Це не може привести до ескалації конфлікту. Можливості сторін для реальних дій один проти одного вже вичерпані, вважає економіст і підприємець Дмитро НЕКРАСОВ, 41 рік.
Якісь санкції, звичайно, ще запровадять, але їх значення мінімальне, крім того їх би ввели і без перепалки. Відносини США і Росії - на нулі, далі їх зіпсувати практично неможливо. Від якихось мінімальних елементів взаємодії на зразок боротьби з тероризмом відмовитися неможливо, а в усьому іншому співпрацю де-факто згорнуто.
Чому Росія скотилася до авторитарного персонального управління Володимира Путіна?
Усе повернулося в матрицю, яка існувала століттями. Це нормальний стан імперського суспільства, коли вертикаль заточена на одну людину.
Відносини Росії і США на нулі
Це особисті якості Путіна, що він зміг побудувати таку вертикаль?
Путін досить ефективний. Однак побудова вертикалі - це більше наслідок об'єктивних обставин, ніж якихось особистісних його якостей.
Вертикаль - нормальний стан системи. По-друге, нафта. Нафтові доходи сконцентровані в центрі. За часів президентства Єльцина середня ціна бареля була в районі 16 доларів, під час Путіна середня під 70. Коли в 2000-х ціна на нафту піднялася, то це зробило незворотною централізацію. У Кремля з'явилися величезні додаткові ресурси, що дозволило купувати як еліти, так і населення. Більшість регіонів Росії дотаційні. Вони дотуються з центру нафтовими грошима. Це зумовлює залежність і лояльність регіональних еліт і не тільки.
Якщо так, чому ми бачимо мітинги за губернатора Фургала або мітинги за політика Навального?
Певний рівень невдоволення існує завжди. По-друге, вертикаль будувалася в благополучних 2000-х, коли ресурсів було багато а невдоволення нижче.
У всіх процесах є своя логіка і еволюція. Той же Путін 10-річної давності і думав, ймовірно, по-іншому, не як нинішній. Будь-яке божевілля, на зразок протистояння Заходу, має свою динаміку. Спочатку переконуєш себе, що ти ось зараз зробив добре. Потім переконав себе в правильності якихось цінностей, які припускають наступний крок в тому ж напрямку. Це еволюція, яка в певний момент приводить до точки неповернення.
А коли, на ваш погляд, політична система пройшла цю точку неповернення?
Думаю, що це 2011 рік, коли відбулася зворотна рокіровка Путіна і Медведєва. Можна, звичайно, вести відлік від Криму 2014 року. Але я вважаю, що все ж 2011 рік. З цього моменту рух в напрямку повної автократії було закономірний, він міг йти з різною динамікою, але вектор вже не змінився б. Якщо раніше була керована демократія, то тепер вони вирішили відмовитися навіть від такої імітації і йти на відкриту конфронтацію із Заходом.
Якщо раніше Путін займався залученням іноземних інвесторів до Росії, таким інвесторам були раді, то поступово цих же інвесторів починають виштовхувати з країни.
Це стосується політичного ладу і риторики. Наприклад, в перші роки правління Путіна в публічному просторі дуже мало говорили про міжнародні відносини, більше говорили про соціальні проблеми в самій Росії. Тепер же фокус зміщується на міжнародні новини: Україна, США, Європа. Сам тренд протистояння з Заходом задає відповідні моделі поведінки в різних сферах.
Будь-яке божевілля має динаміку
А якби Медведєв в 2012 році теж пішов на вибори? Які були б його шанси і наслідки?
Тоді наслідки, з одного боку, були б непередбачувані, а з іншого - була висока ймовірність запобігти всьому, що відбувається сьогодні.
Адміністративний ресурс був би паралізований, чиновники не розуміли б на кого працювати. Звичайно, у Путіна був більший рейтинг популярності. Чесні вибори Медведєв швидше за все б програв, але сам факт чесних виборів - це вже важливо для Росії. При подібному розвитку подій тренд консолідації еліти і влади істотно б сповільнилося.
А якщо порівнювати Медведєва і Путіна, як ви їх би охарактеризували?
Медведєв більш сучасна людина. Я б не сказав, що він великий і сильний чоловік, звичайний європейський лідер. Ось Путін, у нього своє минуле совєтсько-КГБшное. Він реально вірить в світову закулісу, боротьбу з Заходом та інші дурниці. Це не просто міф для населення, а реальні забобони, що тягнуть країну назад.
Чи може зараз Навальний чи якийсь інший політик зібрати антирейтинг Путіна?
Де зібрати? На виборах? Навального на вибори просто не пустять. Зараз все залежить від Путіна. Система консолідована навколо нього, як він вирішить, так і буде. Якщо він вирішить в Кремлі до смерті сидіти - буде сидіти до смерті. Революція в Росії - це подібне до висадки інопланетян на Землю. Повинен бути дуже сильний "чорний лебідь", якого ми тепер не можемо спрогнозувати.
А які ще варіанти, крім "сидіти в Кремлі до смерті"?
Можливо, зіграти в чергового наступника, швидше за все це і буде. Наступник з найближчого путінського оточення - це одна модель. Інша модель наступника, коли реальна влада розподіляється серед цілого набору представників еліти, і управління стане більш колегіальним. При старіючому Путіна, чий формальний або неформальний вплив залишиться сильним. Я б скоріше поставив саме на таку механіку. Але це такий процес, який буде тільки через кілька років запущений, а через 10-15 років запрацює в повному сенсі.
Повинен бути дуже сильний "чорний лебідь"
Чому ви впевнені в міцності Путіна і можливості для нього вибирати варіанти транзиту влади?
Ще в 2017 році я для українського "Інституту майбутнього" робив доповідь про межі стійкості Росії. У Києві все тоді були впевнені, що режиму залишилося рік-два, закінчаться гроші, ось-ось і режим впаде. Хоча на калькуляторі можна було порахувати, що через рік-два гроші ніяк не можуть закінчитися.
Тут треба сформулювати чітке визначення поняття краху і "гроші закінчаться". Крах - коли або ви не можете оплачувати критичний імпорт валютою, у вас гіперінфляція від чого критично скорочується споживання населення і відбуваються голодні бунти, або коли у вас немає грошей платити поліцейським і чиновникам. Все інше - просто економічні труднощі. Ну живуть люди не дуже добре, а коли вони добре жили? Приклад Білорусі показує, що якщо платиш поліцейським - це не проблема.
Я тоді розробив економетричну модель, в яку можна було вводити різні параметри, починаючи з цін на нафту і закінчуючи масштабами санкцій. І модель вираховувала, коли державні ресурси вичерпаються до рівня "крах".
І коли?
У 2017 році для потрапляння системи в зону ризику потрібно було п'ять років ціни 20 доларів за барель.
Я спеціально моделював умови, в яких "крах" хоча б теоретично може статися. Я постійно погіршував і погіршував вступні дані та припущення, щоб вийти до подібної точки. Крім падіння цін на нафту, закладалися і санкції і економічні помилки уряду. І навіть з 2017 року за комбінації всіх можливих і неможливих несприятливих обставин, крах бачився теоретично можливим лише через п'ять років.
У реальних обставинах за час, що минув з 2017-го, резерв міцності тільки збільшився: зовнішні борги скоротилися, резерви зросли. Держборг мінімальний, порівняно з розвинутими економіками його практично не існує.
З сьогодні, з такими резервами до "краху" навіть теоретично можна дійти лише після семи-восьми років цін на нафту 20 доларів.
2 
79692
Коментарі
5