Маємо досі багато тем, які недостатньо проговорені у суспільстві.
Про це в інтерв'ю журналу "Країна" говорить директор Інституту національної пам'яті Антон Дробович.
"Чи несуть відповідальність громадяни СРСР за те, що добровільно жили в цій країні й не чинили спротиву тоталітарній машині? Далі анекдотів на кухні суспільне невдоволення не виходило. Чи повинні визнати свою відповідальність за прийняття злочинів? Більшість про них знали. Інститут нацпам'яті має стимулювати діалог про це", - наголошує Антон Дробович.
За його словами, непроговорені великі трагедії, що сталися на території України за радянських часів.
"Наприклад, Чорнобильська. Лише зараз через інтерес світу до тих подій відкриваємо архіви, цікавимося подробицями.
В Україні був Голокост. Під час Другої світової війни знищили 1,5 мільйона євреїв, з якими ми жили разом тисячу років. У багатьох місцях за цим мовчки спостерігали місцеві. За радянських часів не акцентували на походженні жертв Третього Рейху. Просто писали: "советские граждане". Фокус на трагедії конкретного етносу консолідував би його представників у жалі та співчутті", - вважає голова УІНП.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є ті, хто вважає, що ментально ми ближчі до Росії" - Дробович про спірні точки у суспільстві
З Голодомором та сама історія, наголошує Антон Дробович.
"Репресивна система знищує мільйони. Одні живуть у містах і нормально почуваються, інші приповзають із сіл і вмирають на вулиці від голоду. Про це не можна було говорити, писати. Тема Голодомору актуалізувалася тільки з незалежністю. Доти десятиліттями мовчали. Дивує, коли питають, чому українці постійно піднімають цю тему. Бо люди, які жили поруч, масово помирали з голоду. Їх не можна було навіть оплакати.
Роками мовчали і про депортацію кримських татар, греків, болгар із Криму. Закривали очі на мережу секретних співробітників і стукачів КГБ. На систему репресивної медицини у психіатрії", - додає він.
Повне інтерв'ю з Антоном Дробовичем читайте в журналі "Країна" від 13 лютого.
3 
79692
Коментарі