Експерт розповіла, як правильно виховувати дитину в неповній сім'ї

У сім'ях, де дитина виховується лише одним із батьків, страждають виключно малюки. Саме на них припадає весь "удар". Частково такі діти стають моральними каліками. Адже під час виховання будь-яких істот потрібні обоє батьків. Узагалі кожну сім'ю можна порівняти з річкою. Дитина - це потік води, а мама й тато - береги, які її стримують та направляють. Зрозуміло, що комусь одному цього зробити неможливо. І йому ніяк не вдасться замінити повну сім'ю.

Суттєвою ознакою є те, що в них слабший імунітет, як результат, вони частіше хворіють. Причиною є психосоматичні проблеми. Коли фізичний стан здоров'я погіршується через вплив емоційних факторів. Також в таких малюків доволі часто з'являється алергія. Таку інформацію підтверджують і спеціалісти, які займаються цією хворобою. Усе через те, що вони частіше хвилюються. Крім цього, у дітей з неповних сімей виникає більше проблем із правоохоронними органами.

Під час виховання дитини в батька є одна місія - сепарація. В момент, коли малюк досягає підліткового віку, всі скандали та болісні моменти повинен вирішувати саме тато. Напевне вперше за всі роки виховання він бере бразди управління в свої руки. Матері в цей час потрібно відступити. Батьку ж навпаки необхідно спостерігати за вчинками дитини, стримувати її бешкетництва, пояснювати правила і вводити підлітка в доросле життя. Лише тато на інтуїтивному рівні відчуває, коли дитина до цього готова.

В дівчат цей період починається з настанням менструації, у хлопців - полюції. В наступні рік-два у них виникають сильні гормональні зміни, завдяки чому вони формуються фізіологічно. Коли розвиток закінчується, тоді й долучається батько. Він допомагає дорослішати психологічно. В середньому це з 12-14 років. Мій особистий досвід був надзвичайно успішним. Адже на випускний зі мною йшов саме батько. Це була його особиста ініціатива. Тоді він був єдиним татом, інших дітей привели мами. Усі однолітки мені заздрили і хотіли аналогічного. Саме цей вчинок нас найбільше з ним зблизив.

Матір сама може обрати чоловіка, на якого б хотіла, щоб її дитина була схожа чи з якого брала приклад. Однак, дитині варто дати кілька прийнятних на думку матері варіантів. Тоді малюк не відчуватиме жодного тиску. Таким чином, дитина обере ту людину, яка влаштовуватиме обох. У жодному разі не можна когось нав'язувати. Тоді малюк може збунтуватися, віддалитися або й узагалі взяти за авторитет людину з поганої компанії або злочинного угрупування. Такі люди показують дітям, що ставляться до них, як до рівних, поважають їх, цінують, і дають вибір, який вони не одержали в сім'ї. Після найчастіше їх змушують скоювати якісь проступки.

Ще змалку хлопців вчать, що вони не повинні проявляти своїх емоцій, адже через це може похитнутися їхня мужність. Тому чоловіки дуже часто виростають надзвичайно стриманими. Через це вже їх дітям бракує тепла, обіймів, співчуття. Як наслідок, у малюків виникає емоційний голод. І для того, щоб батько звернув на дитину увагу і проявляв до неї більше емоцій, вона може почати погано себе поводити і стати дуже капризною. Особливо емоційну нестачу діти відчувають в підлітковому віці, адже тоді їх увагу не так просто відволікти. Молодшим часто спільне часопроведення із дорослим можуть легко замінити мультфільми. Ці речі для них рівноцінні. Однак такого робити в жодному разі не можна. Якщо у батька не має можливості або не вистачає часу на те, щоб якось задіяти малюка, то найкращою альтернативою будуть заняття в різних гуртках.

Малюки значно простіше переносять нестачу тата в юному віці. У цей період вони компенсують його брак якимось іншим чоловіком. Це може бути сусід, дядько чи вихователь, до якого дитина інтуїтивно тягнеться. Однак чоловік повинен бути. Для цього мамі варто віддавати доньку або сина в те середовище, де є багато сильної статі. Наприклад, у шахматний клуб або карате. Залежно від уподобань самої дитини. Головне надати їй вибір. Якщо його не давати, то малюк може почати панікувати, злитися і навіть закритися собі.

Вона швидше за інших шукає собі підтримку та розуміння серед однолітків. Такі малюки дуже часто обирають роль заводил. Якщо цього не вдається, вони все одно намагаються примкнути до групи. Також раніше за інших вони проявляють знаки уваги і до протилежної статі. Частіше це стосується дівчаток. Зазвичай все закінчується на стадії обіймів та поцілунків. Однак причина не в пришвидшеному статевому дозріванні, а в тому, що їм не вистачає емоційної підтримки. Що стосується хлопчиків, то вони в тому ж віці більш сором'язливі. Відверто їм просто ще не зовсім зрозуміло для чого залицятися до дівчат.

Це правда. У мене є знайомий, в якого у віці восьми років померла мама. Хлопця виховувала старша сестра. Після, він одружився на жінці, яка фактично заміняє йому матір. Попри те, що у нього зовнішність моделі, його жінка зовсім не красива. Однак йому байдуже, адже за віком і статурою вона надзвичайно сильно нагадує його матір. Більше того, вона з ним аналогічно поводиться. Цей чоловік має п'ять вищих освіт та прибуткову роботу, однак єдине чого він прагне - це турботи від його обраниці. Адже саме цього він недоотримав у дитинстві. Попри всі нюанси, їхній шлюб є надзвичайно успішним.

Якщо в підлітковому віці дитина користувалася популярністю, то в майбутньому вона виростає більш розкомплексованою. Для цього їй зовсім не потрібно вести розбещене життя. Як результат, вона отримуватиме більше знаків уваги від протилежної статі і сама їх також проявлятиме. Тому велика ймовірність того, що пару вона таки сформує. Проте, якщо мати або батько були надзвичайно директивними і, на їхню думку, таки вберегли дитину у цьому віці від однолітків, то скоріше за все вона навряд вийде заміж у дорослому віці. Також дуже часто діти з неповних родин приречені створювати аналогічні сім'ї. Коли у малюка не було сильного контакту з матір'ю чи батьком, то в дорослому віці він інтуїтивно шукатиме таку ж пару. Усе через шаблон та досвід, який у нього був.

Усе залежить від того чи подобаються такі речі самій жінці. Якщо вона захоплюється риболовлею, знає усе про спінінги та катушки, може обрати правильний комплект сину, а пізніше і навчити його цьому, тоді звісно що так. У мене є близька приятелька, яка самотужки виховує двох хлопців і вміє чудово ремонтувати старовинні меблі. З вигляду ніколи не скажеш, що в неї є схоже хобі, адже жінка насправді дуже тендітна. Однак своєю майстерністю вона поділилася з синами. Тепер хлопці можуть самотужки відремонтувати чимало речей і надзвичайно добре вправляються з деревом. Аналогічна ситуація з чоловіками і їх доньками. Якщо в житті дівчаток відсутня матір, а чоловіку вдаються певні "жіночі вміння", наприклад, шиття, то буде надзвичайно корисно, якщо він навчить цього свою дитину.

Якщо є правильна компенсація, то дитина не матиме серйозних проблем із цим. Першим же тривожним дзвоником є її слова: "А якби у мене був тато чи мама, то все було б по-іншому". Якщо малюк починає так думати, значить йому недостатньо емоційної компенсації зі сторони старших людей протилежної статі. Тоді малюку потрібно знайти таку людину, яка б могла замінити йому батька або матір, в залежності від того хто з них відсутній, і відволікти дитину від негативних думок. Це може бути хтось із сім'ї - бабуся, дядько чи хресний. Або чужа людина - тренер, сусідка, церковнослужитель.

Буває, що в дорослому віці в таких людей проявляється психологічне затерпання. Коли виникає складна ситуація людина зосереджується на негативних емоціях і її опановує страх, який блокує роботу мозку і вона нібито підвисає. У мене була пацієнтка, яка займала керівну посаду в нафтовому бізнесі. Вона з неповноцінної сім'ї, у дитинстві її покинув батько. Однак в дорослому віці, під час виробничих моментів, у неї запускалися тригери. В цей період вона починала повторно переживати своє психологічне потрясіння. Усе тому, що травми, які відбуваються з людиною в сімейному житті, на жаль, переносяться і на всі інші аспекти: від виховання дітей до кар'єри. Загальної формули, щоб позбутися цієї проблеми - не існує. Узагалі людський мозок схожий на комп'ютер з комірками. В кожній зберігається певний унікальний спогад і викликана ним емоція. Тому кожен страх в кожної людини потрібно опрацьовувати окремо.

Вони більш чутливі, а тому будь-яку ситуацію сприймають більш панічно, ніж інші. Такі люди ніколи не бувають готовими до різних перепетій життя. Через те, що вони ще в дитинстві зазнали зради, в дорослом житті сильніше тримаються за своїх партнерів. Також діти з неповних сімей заздрять тим, які живуть з батьками. Більше того, вони можуть втертися в довіру, щоб після шкодити звичайним дітям. Деякі роблять це із задоволенням. Однак є в них і сильні сторони. Наприклад, вони емоційно сильніші в плані заробляння грошей для своїх спадкоємців. Також їм простіше заручитися підтримкою інших і викликати в них довіру до себе.

Часто в дещо бідних неповних сім'ях, на дитину більше напирають в плані навчання. Один з батьків хоче, щоб дитина здобула хорошу освіту і в майбутньому змогла собі дозволити придбати те, чого вона не має зараз.Тому такі діти зазнають більшого морального тиску з боку матери чи батька. Якщо в сім'ї, де дитиною опікується виключно мама, а інших чоловіків поруч немає, то в жінки з'являється статеве незадоволення. Як результат, вона зривається на слабшому - своєму малюку. Найбільш агресивними такі жінки стають за тиждень до початку менструації. Щодо чоловіків, то вони більш емоційними стають саме навесні.

Такого малюка потрібно навантажувати позитивними емоціями. У молодшому віці - це може бути звичайне спільне часопроведення. У цей період не так складно, адже молодших дітей зробити щасливими і розвеселити значно простіше, ніж підлітків. Під час статевого дозрівання важливо, щоб дитина брала участь в різного роду змаганнях. Однак хобі потрібно обирати ті, які допомагають правильному гармонійному розвитку особистості та формуванні уваги на важливі речі. Завдяки суперництву в дитини виробляється адреналін і вся емоційність йде в правильне русло. Після таких конкурсів підліток виснажений, а тому зменшується ризик, що він чинитиме будь-які дурниці.

Якщо людина має віру в свій талант, то він ніколи таким не стане. Чудовим прикладом є уродженка України Оксана Мастерс. Дівчина призерка Паралімпійських ігор в лижних гонках. Після того, як від неї відмовились власні батьки, її удочерила і виховала самотня американка. Попри свої фізичні вади - відсутність ніг і психологічні - життя у дитбудинку, а після у неповноцінній сім'ї, дівчині усе одно вдалося досягти значних висот. Найважливіше таким людям довіряти і підтримувати самих себе.