Багато мітингувальників, які приїхали на Майдан з різних областей України, залишаються зустрічати серед барикад Новий рік і Різдво. Частина думає з'їздити додому і зустріти свята з родинами, а потім повернутися.
Двоє чоловіків встановлюють металевий дріт вздовж барикади, що веде на Європейську площу. Обоє в касках.
- Яка б барикада не була - її все равно можна зруйнувати. Барикада без людей - це не барикада, - каже старший, чоловік років 60. - То просто перепона, щоб не можна було так швидко подолати бар'єр. Від цієї влади всього можна чекати, даже і не простої техніки, а й більше військової. Думаєш їм є віра? У мене нема. Я тут восьмий день. Чергую коли є загроза - і по ночах.
Після того як Яник поїхав у Москву - відчуваю розчарування. Треба дій. Бо не можна на одному ентузіазмі далеко виїхати. Я їхав сюди для рішучих дій - якщо блокувати, то блокувати так, аби були зв'язані і руки, і ноги. А то вони зараз будуть приймати рішення в підвалах - де завгодно. Блокувати треба так, би вони з квартири не могли вийти. Не то шо приймати рішення якісь.
- А що нам ще треба, якщо ми всі готові, Василю, - каже молодший, 40-річний. - Хочемо. То чого блокувати не йдемо?
- Нема ватажка - нема того, хто би скоординував нормальну дію, - хитає головою Василь. То що від людей залежить - то всьо робиться. Люди готові і до силового, і до всякого. А зараз навіть силового вже до нас не приміняють, аж скучно стає.
Біля бочки з вогнем троє чоловіків п'ють чай.
- Я на новий рік додому поїду. - каже один. - 10 днів тут чергую. У кожного зараз є і новий рік і свято, і родини. Мабуть треба буде мені і мені їхати додому в Яремче.
- Ти собі як знаєш, а я буду тут, - відповідає йому рудуватий 40-річний співрозмовник. - Чого розчаровуватися? Хай багато поїдуть, зустрінуть новий рік вдома, але ж потім повертатися треба. Ми ще свою праву тут не доробили. Тільки почали.
- Треба дороблювати справу, - крекче перший. - Та настрій падає. Бо це ж не може людина місяць безрезультатно. Президент не реагує, опозиція нічого не робить, щоби він реагував. Лозунги, танці, співи. Нам треба діла. Співати й танцювати можна тільки тоді коли тут - стукає себе кулаком у груди. - співається і танцюється. Треба діяти, діяти треба. Мають бути важелі впливу. Закордонні представники приїздили, обіцяли блокувати їхні рахунки. Ніхто нічого блокувати не буде, бо нікому це не цікаво. Вони ж не є дурні якісь. Вони мають і юристів, і адвокатів. Ми прийшли поговорили-поговорили. А дальше що? Але треба би було аби хтось координував - як, шо, куда й до чого. Має бути ватажок.
- Бач, Володю, наші лідери все хочуть зробити мирно.
- Так не буває. Дитина родиться - кров іде. Не то шо таку диктатуру вивести. Хтось - та буде стріляти. Чи я, чи хто другий. Немає різниці. А хтось має.
- А я вірю, що достоїмо до перемоги. Спеціально заради перемоги не бриюся, - погладжує рудий свою щетину. - Побриюся після перемоги. Прикмета, можна сказати. В армії така була. Перед відповідальними моментами ми не бриємося в армії. Моїй щетині вже 18 днів. Сподіваюся, що до перемоги не стану тут Робінзоном з довжелезною бородою. А й на Новий рік додому не поїду, ні за які гроші. Ні один олігарх не дозволить собі такий Новий рік зустріти, з народом на Майдані.
3 
79692
Коментарі
30