Киянам Володимир Марченко запам"ятався оригінальним гардеробом, у якому він незмінно з"являвся на проїжджій частині Хрещатика в суботу та неділю, коли вулиця ставала пішохідною. Чорні лосини, фрак, метелик, бандана й густо біле обличчя.
Працював він на Хрещатику клоуном-мімом 12 років. Розповідав анекдоти, продавав власні книжки. Свого часу закінчив Київський інститут культури, причому завжди уточнював, що здобув там освіту "ще до Поплавського". Дуже шанував своїх педагогів, які належали до старої школи клоунів, особливо — Анатолія Горбова. Про нього він розповідав в інтерв"ю "Робітничій газеті".
Останні дні свого життя Володимир провів у Ялті, де щоліта займався боді-артом — розмальовував тіла. Спека та перевтома призвели до гіпертонічнго кризу й інсульту. Не приходячи до тями, Володимир через три доби помер у реанімації.
Акторові було 35 років. Ніхто зі знайомих і гадки не мав, дивлячись на його кремезну статуру, що в Марченка хворе серце. А він не зізнавався.
Новина про смерть шокувала друзів та знайомих Володимира. Адже його добре знали в Україні, а на Хрещатику з ним вітався кожен другий. Друзі-кияни, з якими Володя був у Ялті, спершу повідомили сумну новину родичам. Дочекавшись їх, разом перевезли та поховали актора в місті Мена на Чернігівщині, звідки він був родом.
Володимир Марченко дуже радів, коли його називали клоуном. Він казав, що це найвище циркове звання. Дуже хотів створити циркову студію та навчати в ній дітей.
6 
7644
Коментарі
4