16 жовтня 1854 року народився письменник Оскар Вайльд.
Повне ім'я Оскар Фінгал О'Флаерті Вілс. Оскар і Фінгал - це герої макферсонівських "Поем Оссіана". Мати Вайльда обрала своєму синові ім'я з цього твору через те, що воно начебто пророчило йому долю поета.
Народився Оскар Вайльд 16 жовтня в ірландському Дубліні в інтелігентній родині. Його батько, сер Вільям Роберт Вайльд, був одним з найповажніших громадян міста. Він був хірургом, істориком, археологом, етнографом, популярним лікарем. Його мати, леді Джен Франциска Вайльд, знала латину, грецьку, декілька європейських мов і сама складала вірші під псевдонімом Speranza (Надія), в яких прославила доблесть ірландців і час їхніх легендарних подвигів. Понад усе її захоплювало світське життя: Вайльди славилися банкетами на честь європейських знаменитостей, поетичними вечорами та розкутою як на ті часи поведінкою.
У салоні матері Оскар провів майже все дитинство. І це визначило його пристрасть до високого суспільства, дорогих ресторанів і вишуканого вбрання. Мати хотіла доньку, тому маленького Оскара вдягали в сукні і говорили на нього "вона". Так було, доки леді Вайльд не народила доньку Ізолу.
До 10 років Оскар Вайльд отримав освіту вдома: завдяки французькій гувернантці він опанував французьку, а німецька навчила його німецької мови. Його потяг до естетизму проявився рано, ще під час навчання у знаменитій ірландській Портола-скул. Він вирізнявся серед інших вихованців одягом та ідеальною зачіскою.
Стриманий, вишуканий у манерах, Вайльд не мав друзів під час навчання в коледжі Троїці, де провчився 3 роки. Вихідні намагався проводити вдома, насолоджуючись великосвітським суспільством. Під час навчання хлопець зневажливо ставився до улюбленої гри однолітків - футболу. У свята надівав високий циліндр на свої кучері. Оскар вирізнявся серед інших, і йому цього не могли пробачити. Одного вечора хлопці накинулися на нього, зв'язали руки та ноги й витягли на високий пагорб. Однак Оскар був готовий з посмішкою прийняти удари. Забруднений, подряпаний до крові, він став у позу захопленого глядача і промовив: "Який звідси, з пагорба, чудовий краєвид".
1881-го він видав за власний рахунок першу збірку поезій - книгу "Вірші". Критики відреагували стримано, але збірка мала успіх, якого давно не знала Англія. Пізніше він вирушив в Америку з читанням лекцій про мистецтво. Невдовзі побачили світ оповідання, філософські трактати. Він став "апостолом естетизму". Свою філософію мистецтва письменник виклав у книзі "Задуми" (1891). Сучасна література не подобалася Вайльдові,тому що була надто наближена до дійсності.
У жовтні 1884-го вступив до Оксфорда. На лекції не приходив, вважаючи за краще читати грецьких авторів в оригіналі. Цікавився Есхілом, Еврипідом, Софоклом. З'являвся на лекціях тільки популярних професорів - Джона Рескіна, який розповідав про культуру Середньовіччя, та Волтера Патера, прихильника італійського Ренесансу. Однак те, що він пропускав лекції, не завадило Вайльду закінчити Оксфорд із золотою медаллю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оскара Вайльда вдягали в сукні й називали "вона"
"Бліде, безкровне обличчя, широкі вилиці. З-під важких повік дивилися темно-сірі очі, в яких крилася іронія. Довге хвилясте волосся повільно спадало на міцні, як у вантажника, плечі". У натовпі він вирізнявся майже на голову, але завжди привертав увагу власним вишуканим стилем.
Вайльд відрізнявся від більшості і своїми неординарними вчинками. Якось він обурився неестетичним лахміттям жебрака, якого постійно бачив за вікном. Оскар поїхав разом із ним до найкращого кравця й одягнув його в наймодніше вбрання. А потім позначив місця на новому одязі, де треба було прорізати дірки і зробити гармонійні плями.
Одружився в 30 років з донькою дублінського адвоката Констанцією Ллойд. Оскар побачив у ній жінку, про яку мріяв, - тендітну, красиву, справжню англійську леді. Він постійно демонстрував її друзям, одягаючи дружину в різноманітні екзотичні вбрання. Вона з'являлася то в грецькому, то голландському або середньовічному костюмі. Через 2 роки дружина народила 2 синів - Сіріла та Вівіана. З часом Оскар посів місце головного редактора Woman's World - журналу, присвяченого жіночій моді.
Невдовзі Вайльд зрозумів, що буденне сімейне життя не для нього. Перші натяки на його нетрадиційну орієнтацію почали з'являтися після випуску оповідання "Портрет містера У. Х." 1889 року. У газетах з'явився нарис, в якому були натяки на нездоровий потяг Шекспіра до юнаків. Але справа закінчилася тим, що твір сприйняли як особисте визнання Оскара про його незвичну орієнтацію. Він не засмутився. Почав відвідувати ресторан у Сохо, а його постійно супроводжував молодий літератор Роберт Росс.
У квітні 1891 року з'явився роман "Портрет Доріана Грея". Твір викликав незадоволення. Лондоном пішли чутки, що його друг Джон став прототипом Доріана Грея - головного героя роману. Публіка сприйняла цю новину як скандальну, преса звинуватила автора в аморальності і прагненнях розумового розладу дійсності.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Могилу Оскара Уайльда покрили склом, щоб захистити від поцілунків шанувальниць
Того ж року Вайльд закохався в юнака Альфреда Дугласа. Вони навіть обмінялися обручками, як заручені. Багато подорожували разом: Париж, Венеція, Флоренція, Рим, Алжир. Закохані часто сварилися, писали один одному листи вибачення. Спільні поїздки та відпочинок шокували оточення.
Ці стосунки тривали 4 роки. Пізніше батько Дугласа - маркіз Квінсберрі - звинуватив Вайльда в розпусті. Оскар подав на нього до суду, але маркіз найняв приватних детективів. Вони шукали докази та свідків, щоб підтвердити аморальність письменника.
11 квітня 1895 року справу було передано до головного злочинного суду. Протягом 3 тижнів над Вайльдом проводили громадський суд. Книговидавці зупинили друкування творів, театри викреслили прізвище на афішах, твори зняли з театрального репертуару. Сини Оскара змушені були залишити школу.
Вайльд мав можливість переїхати до іншої країни, але він не зробив цього і сам захищав себе в залі суду. Винесли вирок - 2 роки каторжних робіт. Митець за ці роки, проведені у в'язниці, зрікся Дугласа та намагався скоїти самогубство. У липні 1896 року змінився начальник в'язниці, який дозволив письменникові читати й писати. Дружина письменника покинула його, змінила прізвище, вийшла заміж, а закон забрав дітей у Вайльда.
19 травня 1897-го Оскар вийшов із в'язниці хворим, приниженим, без матеріального статку. Переїхав до Парижа, де оселився в невеликій квартирі під іменем Себастьяна Мельмона. Працював над "Баладою Редінгської в'язниці". Жоден журнал не погодився його друкувати. Твір випустили анонімно, а на обкладинці замість імені стояв арештантський номер автора - с.33.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оскар Вайльд замість шарфа носив на шиї змію
Засобів для існування не було, тому його колишня дружина Констанція призначила йому ренту із власних коштів. Та була одна умова: не зустрічатися з Дугласом. І це було виконати Вайльду важко. Він бачився з Дугласом, виправдовуючи себе психологічною необхідністю: йому треба кохати і бути коханим. Почалися листи з погрозами від Констанції. Мати Дугласа наголосила, що якщо син не покине коханця, то вона позбавить його матеріальної підтримки.
Закохані то розривали стосунки, то бачилися знову. І так тривало до смерті Вайльда. Письменник помер 30 листопада 1900 року. Поховали митця у передмісті Парижа, на цвинтарі для бідних. 1909 року завдяки старанням Роберта Росса прах Вайльда було перенесено на кладовище Пер-Лашез, а над могилою встановили пам'ятник.
3 
1
Коментарі