Представник руху шістдесятників, письменник та літературознавець Василь Стус 12 років провів у неволі.
Вперше він відкрито висловив невдоволення владою під час прем'єри фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" в Києві 4 вересня 1965-го. Разом зі своїми однодумцями: В'ячеславом Чорноволом, Іваном та Юрієм Бадзьою, він закликав до засудження арештів інакомислячих в Радянському Союзі. За такий вчинок Василя виганяють з аспірантури Інститут літератури Академії наук УРСР ім. Тараса Шевченка у Києві, пише сайт onlyart.
На початку 70-х років літературознавець знову виступає проти арештів. За це його засудили до 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання. Відбував покарання в таборах Мордовії. Цей період був найпродуктивнішим в поетичній творчості Стуса. Покарання відбув повністю.
В 1980 поета звинувачують в рецидивізмі та засуджують до 10 років примусових робіт.
У січні 1983 року Стус перебуває в таборі Кучино Чусовського району Пермського краю, Росії. Поету було заборонено бачитися з близькими та рідними. Загальні умови утримання постійно підривали здоров'я Василя Стуса. Табірні наглядачі знищили збірку з 300 віршів Стуса.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про що писав Василь Стус – сьогодні дисиденту виповнилося б 80 років
В ніч з 3 на 4 вересня 1985-го Василь Стус помирає в карцері. Точна причина смерті досі невідома.
6 січня 1938 року у селі Рахнівка Гайсинського району на Вінниччині народився Василь Стус.
"То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям", – згадував про нього дисидент Євген Сверстюк.
Був наймолодшою четвертою дитиною в родині. Коли хлопчику виповнився рік, батько поїхав на Донбас на роботу. Згодом до нього приїхала дружина з двома старшими дітьми, залишивши менших на бабусю. Коли Василю було три роки, батько перевіз його до міста Сталіно - тепер Донецьк. Жили в гуртожитку.
8 
35413
Коментарі