Сьогодні вашій увазі ми пропонуємо ознайомиться з жіночими прикрасами епохи Київської Русі на прикладі лунниць.
Лунниця - один з найпоширеніших амулетів-оберегів, що протягом багатьох епох були частиною жіночого вбрання. За всієї різноманітності форм і технік виконання незмінною залишається їхня схожість з Місяцем, що уособлює місячний культ, родючість та жіноче начало.
Виробництво лунниць сягає своїм корінням вглиб тисячоліть. Перші трьохрогі лунниці відомі ще з бронзового віку. В античний період з'являються золоті серповидні лунниці, прикрашені сканню. В давньоримські часи вони поширилися серед народів Європи та Передньої Азії. На території Східної Європи цей тип жіночих прикрас зафіксовано у представників черняхівської культури. Емалеві лунниці були властиві для подніпровських територій та належать до київської культури.
Кращі зразки лунниць - срібні штамповані, прикрашені справжньою зерню - відомі завдяки скарбам X-XI ст. Проте зустрічаються лунниці з бронзи і та зі спраіві олва зі свинцем з візерунком, що копіював зернь. Носили їх в основному в якості підвісок разом зі скроневими прикрасами.
Коментарі