Великий смог почав накривати Лондон у ніч на 5 грудня 1952 року і розсіявся лише 9 грудня. Це стало справжньою катастрофою, в результаті якої померло понад 4 тисячі чоловік. На думку багатьох, ця подія стала відправною точкою для початку сучасного природоохоронного руху.
Через різке похолодання жителі Лондона стали масово використовувати вугілля для опалення. Через низьку якість палива, різко зросла кількість викидів діоксиду сірки у повітря. Приблизно в цей же час міський електротранспорт замінили на дизельний. Все це привело до того, що концентрація продуктів спалювання у повітрі досягнула надзвичайно високої концентрації.
На ранок 5 грудня "притиснутий" зверху холодним повітрям смог оповив місто. Влада обмежила рух транспорту, відмінила всі концерти. 7 грудня в Лондоні практично не бачили сонячного світла. Після кількох великих аварій в місті заборонили всі перевезення.
Але найбільше смог вплинув на мешканців Лондона. У них було ускладнене дихання, отруйні речовини в повітрі викликали блювоту і втрату свідомості; респіратори не допомагали. З 6 по 8 грудня був зафіксований сплеск смертей уві сні і масова загибель домашніх тварин. Точної статистики нема, але, якщо порівнювати з кількістю смертей у аналогічний період попереднього року, то з 5 по 8 грудня від смогу в місті померло щонайменше 4 тисячі чоловік (за деякими оцінками до 8 тисяч), в основному діти та літні люди. Ще близько 8 тисяч померли у найближчі тижні після смогу.
9 грудня вітри розігнали смог. Після цього інциденту британський уряд прийняв жорсткіші норми щодо забруднення повітря, і закликав людей відмовитися від використання вугілля; були прийняті нові екологічні стандарти ("Закон Лондона", "Про чисте повітря"), направлені на обмеження споживання деяких видів палива в побуті та промисловості.
1 
1
Коментарі