"В Україні поки що немає менеджерів, які могли б створити успішні арт-проекти", - вважає директор фестивалю ГОГОЛЬFEST Максим Демський. Днями фестиваль соціальної відеореклами Molodiya Festaval організував лекцію-діалог Максима Демського на цю тему. Діалог відбувся з молодою аудиторією, яка зібралася на майданчику MediaHub у Києві.
Попри дві революції і 24 роки незалежності наша держава досі не змогла створити у світі свій позитивний образ, який би її представляв.
- України не існує як культурного контексту за кордоном. На Заході потужна російська пропаганда. Росіяни просто фігачать нас так, що ми на їхньому фоні виглядаємо прищем на тілі. У тій же Франції нас показують народом, який воює зі своїми ж. Поки що ми розповідаємо, хто ми є насправді, сидячи у Франції в ресторанах і п'ючи кальвадос. А системного потужного інформаційного проекту в нас немає.
Хто повинен стати організатором, зібрати український контент і правильно його подати?
Ми рвемося в Європу. А нам потрібно просто зупинитися і спробувати оцінити ситуацію навколо. Ми самі цього зробити не можемо. Тому що знаходимося всередині процесу. Потрібен погляд зі сторони. Тому варто запрошувати фахівців з-за кордону. Щоб створити український проект, ми запрошуємо талановитих пасіонарних особистостей з-за кордону, які володіють майстерністю. Може Саакашвілі не кращий, але поки єдиний.
У нас немає професіоналів — ніде: ні директорів заводів, ні ефективних керівників. Можемо назвати трьох людей, десятьох. Але ви не зможете знайти їх на 40-мільйонну країну. У будь-яких комерційних компаніях керівники — іноземці.
Невже немає ефективних українських керівників?
Вони поступово з'являються. Але динаміка розвитку вимагає, щоб не 10 чоловік в країні були активні, а кожен другий. Можна робити все що завгодно — піти гараж відкрити свій, дивитися кіно в під'їзді. Максимум, що буде — випишуть тобі штраф адміністративний 238 гривень, підеш заплатиш і завтра знову зробиш те саме. Суть тому, що ми боїмося і ми неактивні. Ми всі на своєму рівні щось можемо. А є люди, які можуть по золотому перетину чітко і ясно спрямувати всі зусилля в потужний проект. Щоб проблему вирішити, треба спочатку її вилікувати. Сказати: так, ми хворі цим, обговорити це питання, і за цим з'явиться рішення. Поки що ми маргінали. Це треба визнати.
Меценатів від українського мистецтва і бізнесу немає?
Їх нема ніде в Україні. Ми отримуємо європейські інвестиції. Наприклад, на Гогольфест приїхав крутий французький режисер Стефан Рікордель і зробив тут з нашими акторами офігенний спектакль "Станція". Французьке посольство оплатило йому все: проїзд, гонорари, проживання. Але воно ж не може оплачувати комунальні послуги на території, де це відбувається.
Зараз в Україні, щоб залучити інвестора, менеждерські правила не працюють. Найбільші інвестиції, які ви можете отримати в Україні на захід — це від виробників горілки, пива і цигарок. Вони вам дадуть мільйони, щоб ви щось зробили. Але чи буде потрібне те, що ви робите, в такому разі? Тому коли я розробляю концепцію фестивалю, я йду до інвестора і все вирішую особисто.
Який проект є успішним?
Це проект в першу чергу цілісний, по-друге - довготривалий. Він має рухатися роками.
Гогольфест — це тактика. А стратегія — це гуманітарний центр, який 365 днів на рік діє в гуманітарних сферах, включаючи медицину, освіту, де існує дуже потужний освітній процес, який напряму пов'язаний з процесом виробничим: ви вчитеся відразу роблячи. Ви не вчитеся в інституті і потім 30 років перевчаєтеся, а ви берете той контекст, який актуальний зараз, і відразу його реалізовуєте. Одночасно вчиться величезна лінійка менеджерів, які вміють створювати презентаційні майданчики.
В Україні немає зараз таких людей, які здатні зробити крупну презентацію. Це просто треш. Велика країна з величезним ресурсом і можливостями, і ця країна не може показати краще, що має. Чому? Вона сама не розбирається в цьому, вона не бачить.
Чим Україна може зацікавити світ?
На сході зараз розвиваються радикальні ліві настрої. На заході - ультьраправі. Лібералізму фактично як такого немає. Необхідно у світі створити якийсь центр, де зможуть зійтися і ті й інші, але не на ґрунті конфлікту, а на ґрунті творення. Тут Україна може отримати зараз карт бланш: у цьому і буде наша ідентичність у світовому контексті.
Наскільки держава здатна брати участь у подібних ініціативах?
Держава зараз не здатна цього робити. Не тому що Порошенко чи Кириленко не можуть. Міністерство культури зараз — похоронне бюро. Як тільки воно у щось втручається, все накривається мідним тазом.
Будь-який європейський проект на третину фінансує держава, на третину — спонсори, і ще третина фінансування надходить від продажу квитків.
Наша держава зараз не розуміє, що вона від цього отримує. Ми ще повинні державі пояснити, навіщо нам такий культурний проект, в який вона має вкладати третину. Чи хоче наша влада, щоб в країні щось змінювалося? Скоріш за все, так. Але досі діє нефункціональна машина — система — в якій може навіть ваша тітка працює. Цю систему потрібно замінити, витіснити. І знати чим. Наприклад, нова поліція — це приклад успішного системного підходу. Але й поліцейських тренували іноземці.
Культурну сферу також потрібно укомплектовувати новими кадрами і спонукати працювати за новими правилами.
3 
4880
Коментарі