"Що мене вразило у Леоніді Даниловичі - інтелігентність і делікатність - розповідає письменник 89-річний Олександр Сизоненко. - В застіллях він ніколи не дозволить собі зайвого слова сказати. Дуже чемно і скромно себе поводить, і більше слухає. Перша ознака культури - вміння слухати. Черномирдін - такий, знаєте, обніме, різні ласкаві слова говорить, особливо коли читаєш Лермонтова. А Кучма весь час був у наукових колах. Це, мабуть, наложило на нього стиль респектабельності. Я просто любувався ним".
З колишнім президентом письменник познайомився у 2005 році. Тоді фонд Леоніда Кучми "Україна" допоміг видати трилогію Сизоненка "Советский солдат". Відтоді Кучма часто гостював у письменника на дачі.
"Коли ми ремонт тут робили, Кучма, конєшно, помагав нам і матеріалами, і людьми. Приїжджає об 11-й ранку 23 лютого 2006 року на мерседесі-600. Сам за рулем, ні охороні, нікого. Все обійшов, подивився, вернувся до мене. Виносить букет троянд супер-стар на двох руках - пурпурного кольору. Командує: "Відро!" Кучма тільки українською мовою завжди говорить. Виходить, закурює, сідає на приступці, і я коло нього. Сніжок іде, мороз такий. Каже мені: "Ви знаєте, що батько мій вмер від ран у Новгороді. Мій батько далеко, а ви близько. Ви з тої когорти неповторних людей, відданих вітчизні. Я весь час картаю себе, що я багато чого зробив не так, як хотів би мій батько. Особливо багато я зробив біди для села, для агропромислового комплексу. І це мені не дає спать", - перший і єдиний раз він зо мною так говорив. Викурив сигарету, підіймається і каже: "Олександр Олександрович, друзі ваші майже всі вже пішли. З Павличком ви дружити не будете. Я знаю його настрої: це бендеровець, який ніколи не може вам бути другом. Драч - це вовк-одиночка". Вони до мене не ходять. А я їх люблю. Досі читаю балади Драча".
Інтерв'ю з Олександром Сизоненком читайте у №15 журналу "Країна" від 18 квітня 2013 року.
2 
4880
Коментарі
3