"Янукович ,бай-бай",- каже велика ростова лялька-ведмідь, герой документального фільму Олени Хоревої "Київ-Москва, частина 2", фотографуючись на Хрещатику з іноземцем. Російська режисерка зняла кіно з двох частин про життя людей різних професій в Києві та Москві. Серед них є лікарі, офіціанти, вчителі, народні депутати, актори тощо. Перша частина стрічки розповідає про Революцію гідності, друга показує історії з життя звичайних людей.
- У нас відзнято 10 професій, з яких ми вибрали найбільш вдалі кадри. Спочатку, хотіли обрати людей більш незвичних професій. Думали про зймоки стриптизерки. Але потім вся команда зупинилась до більш близьких звичайним людям професій. В нас були навіть даїшники, таксист. За кадром залишився також тамада, - розповідає режисерка фільму Олена Хорева. - Коли ми думали, що можна зняти по кожній професії, ми представляли заздалегідь, як це може виглядати і які ситуації можуть трапитися. Редактори також думали, яка історія може вистрілити більше. Простих людей знімати дуже цікаво. Коли ми знімали вчителів, то у всіх з'явилася ностальгія по школі. Коли ми знімали ведмедів, тобто людей в костюмах ведмедя, ми навіть не могли припустити, що у кожного з них є свій господар, на якого вони працюють. Вони не дозволяли зніматися, тому нам доводилося вмовляти. Нам зривали зйомки, просили гроші. Але все-таки за пару днів нам вдалося зняти нашого персонажа.
Епізод з життя лікаря швидкої допомоги знімали на Антимайдані. Люди побачили, що їх знімають, й заблокували виїзд швидкої разом з оператором Андрієм Кисельовим. Цей сюжет показали по багатьох українських та російських каналах.
- З приводу київської швидкої допомоги - ми не могли цього навіть уявити. Вона заїхала з викликом на Антимайдан. Спочатку ми придумали зовсім іншу історію. Там є дуже хороший кардіолог і вони з дружиною разом працювали 20 років. Ми хотіли їх знімати разом. Але це була перша пробна зйомка. І ми вирішили показати, як працює швидка допомога, коли за вікном в Києві йде революція. Заїхали вони на Антимайдан. Машину швидкої допомоги не випускали. І наш оператор Андрій з'явився в телевізорі. Після цього випадку наша команда дуже посварилася з родиною Андрія, але, в підсумку, цей епізод зробив всю історію.
У стрічці всіх героїв знімають наживо. Лише офіціантка Таня, що працює у вареничній "Катюша", є однією з виконавиць музичного гурту "Dakh Daughters" та знайомою знімальної групи. Щоб знятись у фільмі, дівчина влаштувалась на роботу у заклад.
- Ми дуже сильно любили Таню, нашу офіціантку. І нам здалося, що історія вийшли світла, легка. Незважаючи на те, що в цій "Катюші" нас весь час ганяли. Насправді, я дуже люблю всіх персонажів, навіть негативних. Неможливо робити кіно на запереченні. Ти все-одно знаходиш в герої щось таке, що тобі подобається. Як він ходить, як реагує. У режисерів є така властивість, що їм потрібно любити своїх героїв. Без любові кіно не вийде. Глядач не буде переживати. Навіть на прикладі депутата Олега Царьова це можна побачити. Він нас звичайно вразив тим, що абсолютно не звертав уваги на камеру.
- Якби я зайнявся любов'ю з його дружиною, Царьов би не звернув уваги, - жартує оператор Андрій Кисельов.
- Царьов дуже вільно жив. Можливо, він довіряв тим людям, з якими домовлявся про зйомки. Можливо він відчував себе на коні після недавно прийнятих законів 16-го січня. Він був дуже впевнений у собі. У мене не було відчуття неприязні до нього. Він досить цікавий персонаж. Коли Царьову ставлять запитання, він витримує паузу, кілька секунд, ніби застигає і збирається з думками. А потім відповідає, - каже режисер фільму.
Документальне кіно "Київ-Москва, частина 2" показали на Одеському міжнародному кінофестивалі. Проходив з 10 по 18 липня. На показі фільму зала забита. На вході волонтери просять вибачення і говорять, що місць немає.
- У кожної людини є потреба висловитися. Практика показує, що героїв, яким є що сказати і, які можуть робити це відкрито, не включаючи внутрішню цензуру, досить мало ,- розповідає Хорева, сидячі в конференц-залі фестивалю. - Наприклад, на Майдані у нас був герой - актор в ростовій ляльці ведмедя. З ним були проблеми. Спочатку він зважився зніматися, а потім категорично відмовився. Таке буває часто. Так що нам не вдалося втілити цю історію до кінця. Наприклад, він дуже любив читати реп. Вони з друзями збираються і пишуть тексти. Але цей епізод вже не вдалось зняти. Ми його знімали всього 2 дні. Як правило, щоб зняти проникливе хороше кіно, потрібно довше часу проводити з героями. Але у нас було багато персонажів і, в середньому, ми знімали одного героя 2-3 дні. За цей час мало що відбувалося. Тому доводилося вже придумувати щось цікаве в монтажі.
- А чого це охоронці навколо мене кружляють? Думають, що я терорист? Вчора патруль викликали, на мене так пильно дивилися, - питає чоловік у воєнній формі.
- Ну, скажи їм, що ти наш, - відповідає Кисельов.
- Це, до речі, один з наших героїв, - пояснює Хорева.
Фільм триває 87 хвилин. Його знімали півроку, монтували — рік.
- Це абсолютно доступне і зрозуміле кожному кіно. У мене батько живе в Москві і зараз ми бачимося тільки по Скайпу. Фільм, хоч і документальний, але він дуже іронічний. А зараз те, що відбувається навколо, це скоріше не іронія, а жорстке садамазо з елементами сарказму. Я дивився знову, вже напевно в сотий раз на кадри з Майдану. Як-ніби це було тільки вчора, - розповідає 32-річний Владислав Вікторенко на вулиці біля кінотеатру. - Я вже четвертий день на фестивалі, а жодного разу не гуляв по Одесі. Ось, зараз з Вами дорозмовляю і піду. Думаю, що можна зняти окремий фільм "Київ-Одеса" або "Москва-Одеса". Я б пішов.
4 
4880
Коментарі