Діаспора в Чехії представляє українську культуру в партизанських умовах - перекладач

32-річний Олексій Севрук із Праги переклав чеською мовою твори 15 українських письменників. Серед них - "Диявол який є" Валерія Шевчука, книги "Московіада" Юрія Андруховича, "Біґ Мак" і "Історія культури початку століття" Сергія Жадана. "Біґ Мак" і "Московіаду" разом з Мирославом Томеком. Українською переклав роман "Європеана" чеха Патріка Оуржедніка.

Олексій народився у Києві, але в 12 років з батьками переїхав жити до Чехії. Українська мова для нього є рідною, а чеська - робоча. Працює головним редактором часопису Плав. Це щомісячник про світову літературу, що виходить у Празі. Водночас він аспірант Інституту східноєвропейських досліджень при Карловому університеті. Наступного року планує закінчити дисертацію на тему "Суржик в українській літературі".

"Українських авторів перекладаю, бо маю всі можливості, щоб вести культурний діалог між чехами й українцями. Крім того перекладаю з польської, російської і білоруської, - розповідає Олексій. - Після Революції гідності в Чехії різко зросла зацікавленість Україною. Подібне явище було й після Помаранчевої революції. А з початком війни на Донбасі в рази збільшилася кількість дискусій, читань, зустрічей, присвячених українській проблематиці.

Один із найвпливовіших чеських тижневиків "Respekt" підготував номер, присвячений сучасній українській літературі. Організатори літературного фестивалю "Місяць авторських читань" цього року запросили 31 українського автора - по одному на кожен день. Чеський режисер Філіп Ремунда зняв документальний фільм - "Близький далекий схід" про життя українців з різних куточків країни у військовий час. Режисер Мартін Путна вже наступного року також планує випустити стрічку про Україну.

"Ми з україністами зараз готуємо спеціальний чеськомовний випуск часопису Український журнал, присвячений українській літературі після Майдану. Там будуть уривки або цілі оповідання Вікторії Амеліни, Ірини Цілик, Сергія Жадана та інших. Із того, що я читав про російсько-українську війну, найбільш сподобався "Аеропорт" Сергія Лойка. Але за черговий книжковий переклад поки що братися не планую".

Твори для перекладу здебільшого обирає сам. Минулого року уклав і частково переклав номер щомісячника світової літератури "Плав", присвячений українській молодій поезії. Туди увійшло з десяток авторів з числа тих, кого називають поколінням двохтисячників.
"Бачив, що в Україні відбуваються цікаві речі саме у сучасній поезії, що вона різнорідна, що там є певні аналогії із процесами в сучасній чеській поезії. Також вирішальне значення мало те, що остання антологія української молодої лірики вийшла чеською ще в далекому 1989 році. Відтоді жодного зрізу актуальної української поезії для чеського читача не було".

Олексій активно співпрацює з українською громадою. Це найбільша діаспора в Чехії. Наприклад, з Чеська асоціацією україністів, яка об'єднує чеських наукових та педагогічних працівників, організовував читання, презентації, доповіді, лекції чи дискусії. З діаспорним гуртком "Українська ініціатива ЧР" брав участь у виданні часопису "Пороги". Прихильно до проведення українських заходів у Празі ставиться Бібліотека імені Вацлава Гавела.

"Чехи усвідомлюють, що вони маленька нація і чеська мова не належить до великих світових мов. Тому, щоб не опинитися в культурній ізоляції, багато перекладають. По-перше, чеський читач має можливість дізнатися про те, що цікавого пишуть у світі, по-друге, чеська література і чеська мова тим самим збагачуються".
За статистикою, чехи видають найбільше книжкових перекладів на рік на людину в Євросоюзі. Переклади світових авторів, якщо це не Еко, Браун, Велбек чи Муракамі, виходять накладами 1000 примірників. Чеські популярні автори Міхал Вівеґ, Мілош Урбан, Ярослав Рудіш - 5-10 тис. примірників. Витримують по декілька видань.

"В такій величезній конкуренції переклади з української лишаються на узбіччі. Тим більше, без належної підтримки з боку української держави. Видання перекладів з польської усебічно, в тому числі й фінансово, підтримує Польський інститут. Видання з німецької - Ґете інститут. Болгари, румуни, словаки - усі мають культурне представництво в Празі. А українську культуру в партизанських умовах представляють, як уміють, українська діаспора і чеські україністи. За такого розкладу не можна говорити про якийсь рейтинг популярності українських авторів у Чехії".

×