Андрій Хливнюк розповів, кому присвятив пісню "Голий король"

14 вересня в рамках туру гурт "Бумбокс" завітав до Полтави, щоб дати концерт. Фронтмен Андрій Хливнюк поспілкувався із журналістами.

- Як створювався альбом "Голий король"?

- Альбом чекав рік на презентацію. Для того, щоб досягти успіху, потрібен час на організаційні моменти - укласти договори, зняти кліпи. Фактором випуску стало і те, що пісні почали потрапляти в чарти. Мрію випустити збірник синглів за 2016-2017 рік, маю кілька замальовок. Загалом кожний тур - це маленьке життя. Ми сваримось, влаштовуємо пікніки, жартуємо, народжуються пісні, спілкуємось. Передаємо привіт труднощам від "Украавтодору", хоча є зміни на краще.

- В пісні "Голий король" - до кого звертався?

- Це насамперед діалог із собою. Я не шукаю короля, він тим паче голий. Не хочу ставати таким. Розумію, що ніхто не прийде і не врятує мене, не зробить мою роботу. За свої помилки - несу сам відповідальність. Але перший смисловий посил був легшим - це просто весела пісня про те, що діти побачили, що король - голий. Також є звертання до твору Аркадія Гайдара - "Мальчіш-Кібальчіш". Хто в школі не читав - рекомендую почитати.

- Альбом вийшов на диску, касеті і вініловій платівці. Чому таке різноманіття?

- Касети випустили не від хорошого життя. Це жарт, але ми не влаштовуємо перегони, щоб продати найбільше альбоми. Просто ж ми - бумбокс, тобто касетний магнітофон. Плюс цю касету можна зберегти і потім показувати дітям, що на цих пластикових штуках слухали музику. Можна гратися і казати, що це спінер. Саме на касетах я слухав будь-яку музику, я меломан. І слухаю все. Стосовно різноманіття, то і форма альбому теж цікава - міні-альбом. Побачили, що із 11 пісень популярними стають тільки 2. Із 6 пісень також дві, тому ми не здулись, як кажуть, а все прорахували. Також помітив те, що творчість зараз оцінюється виключно кліпами. Ми ж проти такої тенденції. Я не хочу гратись в ці ігри, щоб цілі альбоми проходили повз слухача, а помічали тільки відеороботи.

- Для кого "Бумбокс" пише пісні?

- Для себе. Ми не будемо лукавити. Дивує, коли митці кажуть, що дарують творчість людям. Як можна думати про аудиторію як про щось одне ціле - це може образити людей. Класно, коли твої пісні подобаються не тільки тобі, але пишемо їх все ж таки для себе.

- Чи не було остраху від концерту в Полтаві, адже минулого року довелось двічі виходити на сцену?

- Якщо боїшся, то точно це буде. Я не боюсь, але знаю, якщо Полтава - щось точно відбудеться. Або твій колега дасть за день перед твоїм концертом безкоштовний концерт на стадіоні і ніхто за гроші до тебе не прийде ("Океан Ельзи" дасть в Полтаві безкоштовний концерт - Gazeta.ua). Цього року змінили зал, але не знаю причин. Точно не через мене. Гримерки не бачив, тому не кажіть, що мені колір шпалер не сподобався.

- Що відчуваєте, коли на сцені?

- Виступати перед людьми - це не природньо. Не нормально, адже отримуєш тільки обмін емоціями. Тим паче, як музикант хочу дати найкращу якість звуку, а це технічно буває дуже складно. Це класно, але не природньо. Класно співати в колі друзів десь під вербою. І акустика краща.

- Чи є у вас ранкові ритуали?

- Я відкриваю вікно і посміхаюсь. Це мій ритуал. Якби в Полтаві в один час всі відкривали вікна і посміхались, то це була б туристична родзинка. Я люблю прокидатись о 9.00, але мушу о 06.30. Тури і робота не дають поспати.

- Важко із фанами?

- Маю ліміт до автографів і фотографій. Спочатку думав, що нікому не буду відмовляти. Але це фікція. Всі мають свій ліміт, зважаючи на настрій. Краще просити автограф у зірки зранку, бо в кінці дня чи після концерту - їй важко. Якщо підходить фанат і кричить, що я маю їхати із ним, бо його дружина народжує, то не завжди погодишся. Тим паче, коли ти просто вийшов по кефір.

- Чи є пісні, за які соромно?

- Написав декілька пісень для різних виконавців. На той час мав мало що поїсти чи вдягнути. Працював на замовлення. Багато пісень продав і за деякі мені соромно. Там рими банальні, зараз таке б не написав. Постійно маю кілька замальовок, ношу їх в голові чи на папері. Вони чекають свого часу - коли хлопці принесуть мелодію, яка підійде до слів. Деякі пісні народжуються прямо під час запису. Хлопці не люблять, коли готову мелодію я накладаю на новий текст, але всі ці випадки були успішними. Після якогось часу вони згоджуються, що це було правильно. А на залишений текст народжується нова музика. Люблю магію гуртів - коли спільно в команді щось народжується.

- Відкритий лист до Басти - це маніфест чи наболіло?

- Це відкритий лист до мого знайомого, якого я перестав розуміти. Напряму я не можу із ним поспілкуватись. Але ми публічні особливості. І настав час, коли за слова треба відповідати. Чекаю на його слова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хливнюк вимагає у репера Басти пояснень за Крим.

- Як вирішуєте конфлікти в гурті?

- Кожного року сваримось, особливо під Новий рік. Також дуже легко розпочати запис альбому, але важко закінчити. Хотілось би поїхати кудись, щоб не було зв'язку і магазину із алкоголем. Там попрацювати в спокої. Тому сваримось, нерви рвуться. Нас всіх розбестила слава, ми інфантильні і не готові чути інших. Але після сварок миримось. Дуже показово було сьогодні, коли їхав в автобусі. Колега прислав пісню, яку наклав на мою музику. Від слів були мурахи на шкірі. Така щира емоція, що навіть не сподівався, що в період скандалів і інформаційний атак я зможу почути таку хорошу музику. Це теж магія, яку постійно чекаєш.

×