Страх — одна з тих емоцій, яких не передбачиш. До страху можна готуватися, але це ніколи не допоможе пережити його спокійніше. Страх має одну властивість, яку неможливо подолати, — він завжди загострений, наче ніж, яким випадково ріжеш пальця. Але, як і кожна емоція, страх може бути дивакуватим.
Якось я серед білого дня крокував на роботу. Поміж людей, які йшли назустріч, раптом вигулькнуло знайоме обличчя. Я бачив цю жінку лише одного разу, кілька років тому: ми сиділи в телевізійній студії й говорили про філософію. Навіть не пригадую, як її звати.
Я стояв перед дзеркалом кілька хвилин
Вона теж упізнала мене, але зреагувала несподівано: її лице сполотніло, очі розширилися — приблизно так дивляться кіношні персонажі на посланців пекла. Пробурмотівши під ніс: "Господи, Господи...", жінка прошмигнула повз мене не озираючись. Зате я озирнувся й кілька секунд спостерігав, як вона тікає. А потім побіг до найближчої кав"ярні, щоб у тамтешньому туалеті роздивитися себе як слід. Стояв перед дзеркалом кілька хвилин. Перевіряв кожну деталь одягу, уважно роздивлявся обличчя. Особливу увагу звернув на волосся — чи не з"явилася часом лупа? Оглянув свої нігті на руках та стан взуття. Довго міркував, чи мене можна вважати страшним. Якби в мене на сорочці була кривава пляма, якби фінгал під оком чи розбитий ніс, якби розстебнута матня чи хоча б немита шия й чорний комірець, якби хоч щось викликало сумніви — я б миттєво заспокоївся. А так тривога лише посилювалася.
Врешті мене осяяла рятівна думка: напевно, вона мене з кимось переплутала. Може, я чимось схожий на її приватний кошмар з минулого. На людину, якої справді варто боятися. Адже у кожного в житті є люди, яких варто боятися. Напевно, так і було.
Але одне неприємне відкриття нікуди не поділося. Виявляється, налякати людину — це дуже страшно.
1 
1
Коментарі
8