Сьогодні мені наснилася Катя Пушкарьова. Розмовляла галицькою українською і щось розповідала про свого дідуся, який був вояком ОУН-УПА. Потім вона перетворилася на Кіру Воропаєву і поцілувала мені руку. Я подякував і сказав, що вона схожа на мою рідну сестру, коли та трохи вип"є. Замість Кіри в діалог вступила Віка Клочкова і попросила допомогти їй фінансами. Вона створює партію, яка побореться за перші місця до Верховної Ради, і їй потрібні спонсори.
— Але ж вибори вже минули, — не витримує свідома частина мене.
— Це тут у вас минули, а в нас усе ще тільки починається.
— А як твоя партія називається?
— Блок Катерини Пушкарьової. По-перше, бренд розкручений, по-друге, її реально люблять. Я люблю, — відповідає Андрій Жданов, який несподівано вступає у гру замість Клочкової. — Ми об"єднуємо українську націю навколо ідеї здорових зубів. За нас реально проголосує частина електорату, яка носить зубні брекети?
— Але ж їх, тобто вас, мало, — кажу я.
Вона вже померла
— Нас мало? — це вже Роман Малиновський. — Поїдь на Західну. Там Катю поважають як онуку героя визвольних змагань. Плюс особисті якості: принциповість і молодість. Тим більше, вона вже померла. А в нас мертвих знаєш як люблять?
Роман обертається в Сашу Воропаєва і погрожує мені пальцем.
— Коли ми прийдемо до влади, то першим ділом заборонимо російську мову і закриємо кордони з Росією?
Уві сні я хапаюся за голову і починаю безсило бігти на місці. Опиняюся у великій залі, заповненій кольоровими телевізорами. З них знову визирає Катя.
— Як фільм називається? — втомлено запитую за кілька секунд до прокидання.
— "Не родись в Росії". До наступної серії! — прощається зі мною дівчина з металевими брекетами на зубах. Прокидаючись, я чую характерний звук. Так зачиняється відьмина труна і починається новий день.
2 
1
Коментарі