Найбільше у своєму житті я хотів би навчитися делікатності. Особливо в тому, що я пишу. От наприклад: як написати про дітей так, щоб не звинуватили в педофілії? У такому випадку варто застосовувати удавану стриманість, яку неодмінно хтось сприйме за схильність ледь не до садизму. А напишеш щось типу: "Діти, прекрасні діти! Серце віддаю дітям!" — обов"язково знайдуться особи, яким захочеться приставити до мене міліціонера.
"Золота середина" для мене — щось недосяжне. І от тепер я не знаю, як мені написати про Серьожу, бо обов"язково подумають, що я сміюся над хворими. А це зовсім не так.
Серьожі під п"ятдесят. Він носить військову кепку та кіношні вуса й бороду. Розмовляє нерозбірливо та недоладно, ніби намагається наздогнати схарапудженого зайця. У дитинстві він пережив важкий менінгіт і зупинився в розвитку. Збирає порожні пляшки, рибалить і постійно розмовляє з духами й літаками.
У дитинстві він пережив важкий менінгіт
Проходячи повз нього, можна почути прокльони на свою адресу. І навіть якщо принести йому в дар мішок порожніх пляшок, він все обставить так, що не ти йому робиш послугу, а він милостиво дозволяє контакт із собою.
Якось я став свідком, як Серьожа вичитував своєю пташиною мовою дівчат-малоліток. Він ішов за ними, дивився собі під ноги, і тут у ньому прокинувся пастор, який понад усе намагається вберегти від гріха розгнуздану паству:
— Гріх, гріх, я знаю, що ви робите в лісі. А там доброго нема...
Раптом з-під його ніг вистрибнув заєць, і він почав захлинатися словами, тріскотіти, як сойка, кричати, як сич. Та ніхто до нього не ставиться погано. Він тут єдиний обтяжений правом судити всіх без суду та слідства.
Серьожа знає, що без нього цей світ завалиться. Адже хтось неодмінно мусить спілкуватися з духами. А ми цього не вміємо.
1 
1
Коментарі
10