Життя Романа Шухевича – взірець незламного служіння рідній Вітчизні та непохитної віри у її незалежне майбутнє
5 березня – 62-гі роковини від дня героїчної загибелі у боротьбі з московсько-більшовицькими окупантами генерал-хорунжого, головного командира Української Повстанської Армії, голови Генерального секретаріату Української Головної Визвольної Ради та голови Проводу ОУН (від травня 1943 року) Романа Шухевича.
Постать цього безстрашного вояка є, безперечно, однією із найвизначніших не лише в історії минулого століття, а й в усій багатовіковій історії визвольних змагань за українську державність. Відважний до безумства, зі сталевою волею, наділений великим стратегічним розумом, прихильник жорсткої військової дисципліни в умовах підпілля, він передусім був великим життєлюбом, без краю закоханим у людей. Шухевич ненавидів покору, в'язницю та смерть. У той же час без сумнівів, без найменшої задуми поклав своє життя за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт. Саме ця ідея стала змістом боротьби Романа Шухевича. Він став центральною фігурою та натхненником визвольних змагань багатотисячної УПА, широкого збройного підпілля, підпільної ОУН та мільйонів українців проти німецько-гітлерівських та московсько-більшовицьких окупантів, в обороні рідного народу від жорстокого терору та грабунку. Він віддав своє життя за визволення України з-під чужоземного панування, за побудову на українських землях незалежної соборної держави зі справедливим та передовим політичним та суспільно-економічним устроєм.
Ми вшановуємо справжнього Героя України, схиляємо голови перед його мужністю, перед його жертовністю, перед його вірою врешті-решт у горду вдачу українського люду.
Переконаний, що сьогодні ні оскаженілі від безсилої люті зайди, ні ниці, підступні запроданці, котрі комфортно без будь-якого страху перед народним гнівом, без совісті та моралі визискують, гноблять Україну, не зможуть витравити ні образ політичного та військового керівника найвищого ґатунку Романа Шухевича – із нашої пам'яті, ні поклик наслідувати його прикладу – із наших душ.
На жаль, реалії нашого теперішнього життя вимагають визнати, що антиукраїнський окупаційний режим – при владі. Тож не маємо права забувати про очолювану генералом Шухевичем-Чупринкою визвольну боротьбу багатомільйонної армії наших батьків та дідів, а їх завзяття та жертовність в ім'я України візьмімо за взірець!
Громадським осудом та зневагою оточімо тих, хто за юдині срібняки продає свій голос, свою совість, майбутнє своїх дітей. Доєднаймося до всіх демократичних українських громадських виступів, покажімо свою нетерпимість та громадянську непокору всім "табачнікам", злодіям та злочинцям від влади, створімо нестерпні умови для тих, хто ділом, словом чи помислом паплюжать Україну. Лише тоді ми зможемо назвати себе нащадками, послідовниками, духовними спадкоємцями таких Героїв-борців, як Роман Шухевич. Тож тісними лавами станьмо в обороні українського народу, в ім'я національно-державної незалежності України.
Слава Україні! Героям слава!
