1. "Дикий собака динго" Юлія Карасика, 1962 рік
Цей фільм - мої перші враження від кіно. Я його подивився, коли мені було 7 років. Сюжету вже не пам'ятаю - якась зворушлива історія кохання двох підлітків. Але головне було відчуття, що протягом двох годин ти живеш іншим життям, мріями інших людей.
2. "Три кольори: червоний" Кшиштофа Кесльовського, 1994 рік
Це найближчий мені режисер із польського кінематографа. Він вийшов із документального кіно. У своїх ігрових фільмах уміє надзвичайно тонко дивитися на людину збоку, позитивно сприймати її в усій кумедності й великих мріях. Студентка збиває собаку судді - цинічної, замкненої людини. До того ж цей старий підслуховує телефонні розмови сусідів. Але незабаром чоловікові вдається зачарувати молоду жінку, між ними виникає симпатія.
Режисер указує на ті дивні зв'язки, які саме поєднують, а не розділяють людей. Ті емоції та відчуття, які проявляються на рівні підсвідомості.
3. "Андрій Рубльов" Андрія Тарковського, 1966 рік
Стрічка подобається на генетичному рівні. Наведу такий приклад. Моя українськість не соціальна, бо вона виникала з того, що я дізнавався від родичів, яких вивезли зі Східної Польщі до узбережжя Балтійського моря після Другої світової. А також через читання Тараса Шевченка. Його "Реве та стогне Дніпр широкий" сильно вплинуло на моє сприйняття світу. Якщо вдуматися в ці слова, вони торкаються архетипів українства, у них відчувається нагромаджений тисячоліттями досвід народу. Саме такі елементи я бачу й у "Рубльові". У Шевченка це вже готове, а Тарковський показує складну дорогу до таких слів, прообразів. Момент шукання присутній у малюванні ікон, виливанні дзвону.
4. "Громадянин Кейн" Орсона Велса, 1941 рік
Коли ця стрічка з'явилася, усі фільми робили музичними, легкими, солодкими. Кіно мало заспокоювати. Той, хто хотів моральних, емоційних історій, ішов до театру. "Громадянин Кейн" показав, як виглядатиме кіно через 30 років. Коли його дивишся сьогодні, зовсім не здається, що це ретро. У картині вперше застосували техніку time compression - стискання часу. Дія відбувається не протягом двох годин, а упродовж цілого життя медіамагната, засновника жовтої преси. Показані його спогади. Творці фільму досягли нового рівня гримування, розробили багатозвукове оформлення.
Вражає кінцевий епізод, коли Кейн помирає, а глядачеві залишається розв'язати таємницю, був він позитивним героєм чи негативним?
5. "Титанік" Джеймса Камерона, 1997 рік
Щоб любов між жінкою й чоловіком стала великою історією, вона має бути нездійсненною. Любов реалізована має менш динамічну силу. Як у Шекспіра - Ромео і Джульєта гинуть, а кохання залишається, тому що воно вічне. Або як у Біблії - зерно помирає, щоб дати плоди. Трагічний елемент дуже важливий у кіно. Трагедія - це стосунки між людьми відносно абсолюту, коли вищі сили втручаються в їхні долі.
6. "8 1/2" Федеріко Фелліні, 1963 рік
В американців особливо вражає майстерність кінотехніки. Там дуже слабка театральна традиція, тому їхнє кіно найкраще. Дія фільму, на відміну від театру, відбувається в чотирьох просторах. Оповідати історію в кадрі треба не так, як на сцені. Цього не розуміють режисери в Європі - їм заважають мистецькі амбіції.
Із європейців я найбільше люблю Фелліні. Це не зовсім кіно, але його спроба побудувати міст між екраном і сценою сприймається природно. Він показав, що умовність театру можна показати й у кадрі. І ви не розумієте, це вигаданий чи справджній світ. Бо Фелліні робить це через реальних людей.
7. "Амадей" Мілоша Формана, 1984 рік
Тут поєдналися європейська вразливість і американська майстерність оповідати історію. У картині по-європейському складний сюжет, а гра акторів віртуозна. Описане середовище й люди, які мають свою ієрархію цінностей. А режисер прийшов і зруйнував її, бо вона побудована на фальші, емоційних слабкостях, неправді. І створив новий, зовсім неочікуваний світ - за логікою музичних правил, які видаються нам справжнішими за реальне оточення.
8. "Угору" студії Pixar, 2009 рік
Геніальний анімаційний фільм про те, як 78-річний дідусь і 9-річний хлопчик вирушають у мандри на летючому будинку. Тема їхніх стосунків не може бути матеріалом для фільму, хіба що для книги. Кіно можна робити тільки про батьків і дітей, бо це його головна аудиторія. Але Pixar довів, що спільні переживання старого й малого можуть бути по-справжньому цікавим і навіть привабливим видовищем для молоді.
9. "Жандарм із Сан-Тропе" з Луї де Фюнесом, 1964 рік
У розважальних фільмах останніх років дуже багато комедійного. Мені це не подобається. У фільмах де Фюнеса все побудовано на гримасах одного актора, як у класичній комедії масок дель арте. Із нього ви смієтеся, але вас не тішить недолугий сюжет і ситуації, у які потрапляють герої.
10. "Аватар" Джеймса Камерона, 2009 рік
На перший погляд цей фільм може видатися просто красивою любовною історією. Але картина синхронно з останніми науковими здобутками розповідає про реальність існування паралельних світів і знайомство людства з ними.
Донедавна, у світі Ньютона, ми думали, що наука може пояснити все. Але теорія хаосу показує, що у Всесвіті є речі непередбачувані людиною. Якщо адронний колайдер у Женеві дозволить розгадати загадку елементарних частин, ми зможемо жити в багатовимірному світі. Кіно не залишається осторонь цих процесів.
1 
35413
Комментарии