"Недавно в мене гаманець витягли, а там були 300 доларів та 1800 гривень"

 

- Кожне велике місто має кілька циганських лідерів - баронів. Вони контролюють решту одноплемінників. У Києві дев"ять баронів, і я - один із них. Наша спільнота - це 100-150 сімей, п"ятеро-шестеро людей у кожній, - розповідає 60-річний Георгій Чурон. - Коли люди чують слово "барон", думають "наркобарон". Плутають, - хитро усміхається. - Циганський барон - це людина, яку поважають у громаді, яка може допомогти.

Георгій Чурон, нащадок роду угорських циган унгріка рома, розмовляє повільно й упевнено. На ньому чорний костюм, лаковані туфлі, біла сорочка із розстебнутим верхнім ґудзиком.

Найближчими днями барон не має нагальних справ, може відпочити. А минулого тижня він їздив на Житомирщину. Як один зі старійшин циганської ради розбирав проблему тамтешніх ромів: якась дівчина була заручена з хлопцем, але несподівано вийшла заміж за іншого. Між сім"ями мало не дійшло до війни.

За кілька днів барон їде до Москви, там теж склалася проблемна ситуація.

- Цим я й займаюся. Приходять люди з різними проблемами, просять допомогти. От нещодавно одній жінці газ відключили за борг. А в неї діти. Ми зібрали їй гроші й оплатили половину суми.

- Я ще у школі мав проблеми, бо ром. І зараз, коли їду кудись по бізнесу, менти обшукують машину, - перебиває молодший син барона Володимир. - Жінка моя, Лариса, як поїде в "Дитячий світ" по взуття малому, то з райвідділку її забираю. Затримують, бо циганка. Кажуть, документів при ній нема. А багато українок носять із собою паспорт?

- Багато проблем із тим, що наркотики підкидають, - продовжує барон. - Думають: якщо циган, значить, наркотиками займається. А Луценко там сидить і радіє, що його люди працюють. Припустимо, циган має семеро-восьмеро дітей, важко йому вижити, і він коноплю виростив і продає. Але ж не для багатства, а діти щоб вижили. А міліція приходить нажитися. І вимагають не 300 доларів, а п"ять-десять тисяч "зелені".

Георгій Чурон каже, що торік і йому підкинули наркотики. Після обшуку в нього зник мобільний телефон, у невістки - $4500 і золоті прикраси.

Родина барона з початку 1980-х живе в селі Биківня на околиці Києва. Двоповерхова будівля за 2-метровим кам"яним парканом зовні нагадує провінційний будинок культури. Площа помешкання майже 900 кв. м. Стіни місцями потріскалися, де-не-де пообсипалася штукатурка. Господар планує великий ремонт.

Кожна сім"я щомісяця має класти не менше як 100 гривень. Через п"ять років на рахунку будуть мільйони

- Коли тільки оселилися тут, усі боялися нас, думали - вкрадемо щось. А що в них можна було вкрасти? Собаку? Чи курку? - сміється. - Тепер усіх сусідів знаємо, і нас усі знають. Тут живуть прості люди - не бізнесмени. А в кінці вулиці люди багатші - і джипи в дворі, й усе на світі. Торгівлею займаються, будівельними матеріалами.

Для циган красти - це нормально?

- То нехороший звичай, але буває таке серед циган - украсти з кишені чи ще щось. Курей крали колись. Але це дрібниці. От хто при владі - мільйони крадуть і, що найгірше, вивозять за кордон. А капітал має працювати тут. Тут украв, а завтра пішов у магазин - і гроші у своїй країні крутяться.

Тиждень тому в мене самого гаманець витягли - 300 доларів, 1800 гривень, дві банківські картки. Пішов до нашого магазину, а якраз був чимось стурбований: тут дзвоню, тут купую. Беру цей гаманець, виймаю гроші, кладу назад. Приходжу додому - а нема гаманця. Витягли.

Ви завжди стільки грошей маєте при собі?

- А що - це багато? Це якби 30 чи 40 тисяч. А цигани, мушу сказати, дуже мало по кишенях лазять. Ті, що крадуть і випрошують на вулицях, - це все ужгородські. А якщо люди таким займаються, значить, їхній барон погано виконує свої обов"язки.

Племінник барона, 48-річний Владлен Чурон додає:

- До мене в метро підійшла циганка: "Дядя, дай денег". А я саме кредитом займався, мотався... Кажу: дай ти мені грошей, я теж циган. Вона дістає з ліфчика отаку пачку крупних купюр, перев"язану ниткою, і питає: "Скільки тобі треба?"

Владлен буде наступником Георгія. Хвалиться, що має хороші зв"язки на митниці, в прокуратурі й міліції.

Бізнес Георгія Чурона - це кінно-спортивна школа, кілька магазинів у Сімферополі й Севастополі. Там справами займаються старший син Новак і дочка Софія. Молодший Володимир має кілька ювелірних майстерень у Києві, а також тренує і переправляє до Угорщини коней. У домашній стайні Чуронів із 15 скакунів української верхової породи залишилося двоє, кожен коштує $15-20 тис. Решту продали. Барон подумує відкрити іподром у Сімферополі. Під нього мають виділити 10 га землі. Про фінансування домовляється з іноземними інвесторами.

Із дружиною Надією биківнянський барон живе 42 роки . Розповідає, як украв її дівчиною. Батько Надії також був бароном, московським.

- Мені тоді 18 років було, запізнився я. Треба було в 15, - сміється. - Поїхав до родичів у Москву, і сподобалася мені там одна дівчинка. Їй було 14. Ми ніколи не залишалися наодинці, не могли поговорити. Я соромився навіть підійти до неї. У нас нема такого, щоб гуляти з дівчиною. І вона не має права зустрічатися з хлопцем.

Приїжджаю додому, а мама каже: "А я тобі вже підготувала жінку". Щоправда, через п"ять місяців я знову поїхав до Москви й повернувся вже з Надею. Мамі не було куди діватися.

Ви запхали її в машину і привезли силоміць?

- Ні, все за спільною згодою. Коли вдруге приїхав, подзвонив їй. Кажу, якщо згодна, то виходь і поїдемо до мене додому. Вона аж скрикнула: "Так, авжеж!" Приходить у домовлене місце, сідаємо в машину - і на вокзал. Там на потяг - і до нас. Надя сусідці тільки сказала, щоб батьки не хвилювалися. Із собою лише сумочку взяла.

Розписалися, коли дружина досягла повноліття. На той час по хаті вже бігали діти. Але своїм онучкам раннього шлюбу барон не бажає.

- Заміж у 14? Та ви що, то ж іще дитина. Тоді часи були інші. Нехай підростуть хоча б до 18 років, школу закінчать, а краще й університет.

У помешканні барона з десяток кімнат. Сини з невістками й онуками - разом 13 людей - займають другий поверх. 12-річна Софійка спить у кабінеті діда внизу. Біля його робочого столу, захаращеного паперами, стоїть дитяче ліжко. Поряд шафа і стілець, на якому висить її вбрання.

- З ніжками в неї погано, нагору вона не може ходити, - пояснює барон. - Це найбільша біда моя. Найбільша біда. І що далі, то важче їй. Возили її вже скрізь - і в Москву, і в Швецію через кілька місяців повеземо. Там уже робили подібні операції. Шкода дитини, красуня!

У кімнаті не видно жодної книжки. Барон каже, що отримує більше задоволення від читання газет і журналів. Фільмів не дивиться, лише серіали. Любить циганську сагу "Кармеліта".

Двері з кабінету ведуть до великої зали на два поверхи. Підлогу по центру прикрашає старий потертий килим, під стелею - різьблений із дерева Георгій Змієборець і величезна, як у театрі, люстра. Стіни обклеєні шпалерами під мармур. У заглибинах - портрети предків. Окремо на підвищенні біля вікна стоїть бронзове позолочене погруддя батька барона. На другому поверсі у двох нішах у стіні - образ Божої Матері й гіпсове погруддя Гомера.

- Замовив у майстрів, бо дуже його люблю. Він після Ісуса пролив циганам світло на цей світ, відкрив правду, - пояснює.

У їдальні зазвичай обідають лише чоловіки, жінкам місце на кухні. Час від часу родина за столом обговорює майбутнє. Із Криму обов"язково приїздить донька Софія. Барон часто радиться з нею, коли приймає ділові рішення: вона має дар віщунки.

- Будівництво зараз добре йде. Воно-то криза, але за кілька років будівельний ринок відновиться. Ціни на квартири в Києві дійшли до європейського рівня, тому вже не ростимуть. І земля не буде дорожчати. Але й дешевшою точно не буде.

А що буде з доларом?

- Буде падати, до 5-6 гривень. Десь за півтора-два роки стабілізується, - барон зупиняється, впевненість у його голосі зникає. - Торік дочка передбачила, що в нас має статися нещастя. Ми дуже боялися цього, бо вона точно не знала, що саме. І помер наш син Артур. Молодий, спортсмен. Піднімався сходами пішки - ліфт не працював - і між восьмим та дев"ятим поверхом серце зупинилося.

Скільки років йому було?

- 35. Ні, 25, вибачте.

Раїса, вдова Артура, дивиться відеозапис танців баронових онучок. Рожевий шарф спадає з її чорного волосся. У безкоштовних газетах можна знайти її оголошення: "Василіса знімає порчу, вінець безшлюбності, повертає чоловіків і позбавляє алкогольної залежності". Поряд інше оголошення: "Потомствена провидиця Лорена пророкує долю на кавовій гущі й картах Таро". Це - наймолодша баронова невістка Лариса.

- Дар є в кожного. Він відкривається в 15 років або ні, - розмірковує 11-річна Гутієра. В онуки барона довгі чорні коси. За чотири роки вона знатиме, чи зможе віщувати долю. У майбутньому хоче займатися торгівлею.

Баронова стайня - через дорогу від його оселі. Навколо - сосновий бір. У дощову погоду сюди важко зайти без чобіт - коні намісять багнюки.

Біля стайні - мангал для шашликів. 20 стійл усередині порожні, бігають троє собак. У невеликій кімнаті в кінці приміщення неприбране ліжко. Тут ночує 20-річна Наталка. Наглядає за кіньми. Вона сирота.
Сьогодні сонячно, і барон за вуздечку виводить зі стайні англійського чистокровного жеребця Есхара. Пробує сісти в сідло для фото, але не може задерти ногу. Відхекується, повторює спробу. Не виходить.
- Останній раз ще минулої зими катався, - виправдовується.

48-річний Владлен Чурон у спільноті угорських циган має прізвисько Золотий. Він буде наступником Георгія Чурона

- Мене кличуть Золотим, бо я - чесна й порядна людина, миротворець. Я сто разів рятував людей від тюрми. А жінка моя свариться: мовляв, лізеш куди треба й куди не треба.

Хочу привести в дім ще одну дружину. У ромів заведено мати дві. У мене п"ятеро дорослих дітей. Першу доньку мені народила українка, коли ще навчався у школі. То була помилка молодості, але з дочкою бачуся.

Планую відкрити єдиний в Україні циганський банківський рахунок, таку собі касу взаємодопомоги. Кожна ромська сім"я має щомісяця класти на нього не менше як 100 гривень. Через п"ять років там будуть мільйони. Допомагати будемо в п"яти випадках: на житло, лікування, власний бізнес, освіту, проблеми з міліцією.

×