Ще є совість

– Мамо, он продають красиві дитячі книжки англійською! – помічає на базарі донька.

На столі у продавця лежать розмалюйки, дитячі книжки, яскраві набори олівців і фломастерів. Усе – британське. Гортаю, щоб відібрати те, що зацікавить молодшу доньку.

– Беріть-беріть! Розмалюйки по 20 гривень. Олівці – 30. Фломастери – 25. Блокноти по 5. Маю ще великі й товсті розмалюйки, але по 40.

Перепитую, чи точно почула ціну. Усе коштує в кілька разів дешевше, ніж у магазині. Продавець каже, що все правильно. Поки гортаю, з розмалюйки зі "Щенячим патрулем" випадає листок. На ньому надрукований текст англійською з намальованим від руки сердечком і двома хлопчиками:

"Любий малюк! Мене звати Калеб. Я живу в Шотландії. Хочу порадувати тебе. Сподіваюся, ти любиш "патруль". Хай усі твої рідні залишаться живими. Хай Україна переможе! Слава Україні!"

Обоє з продавцем мовчимо й дивимося на листок. Першим не витримує він:

– Но, самі розумієте, який тепер час. Краще я продам кому то справді треба, ніж розкрадуть на складах. Он ви хочете діткам узяти. Ви ж переселенка? Ну то щось купіть, а ще всього по одному дам безкоштовно. І розмалюйку одну велику подарую. У мене ще є совість.

×