Марина Врода перемогла в Каннах

Для кінопроцесу в країні одна короткометражка нічого не вирішує. Але нагорода фестивалю класу "А" дає надію молодим режисерам. Вони бачать перспективу, вмикається внутрішня мотивація. Через рік після пальмової гілки Ігоря Стрембицького 2005-го в прокат уперше вийшло п'ять українських картин. Наступного року ефект може повторитися.

Україна підписала угоду про спільне виробництво з Францією

Франція - законодавець мод в копродукції. Підтримують молоді кінематографії, активно імпортують режисерів. Полюють на них по світу, вирощують. Приклади - грузин Отар Іоселіані, іранець Аббас Кіаростамі. З останніх - полька Малгожата Шумовська, яка вже зняла у Франції картину із Жульєтт Бінош.

Копродукція - найперспективніший шлях розвитку українського кіно. Франція - величезний кіноринок з розвиною глядацькою культурою. Достатньо інтелектуалів, які дивляться таке кіно, яке в Україні не покажеш. Вони не бояться похмурих соціальних історій, їм здається, що ті можуть і розважати.

Ефект від угоди про копродукцію можна буде відчути за два-три роки.

Держава профінансує 34 проекти

Галузь почала все далі відходити від радянської моделі фінансування й наближатися до європейської. Раніше часто гроші виділяли, а їх ніхто не бачив. Наступного року 34 проекти-переможці державного конкурсу вийдуть у прокат, братимуть участь у фестивалях. У кінобізнесі є правило 10 відсотків. Із відзнятого монтажного матеріалу тільки десята частина увійде у фільм. Дев'ять із 10 картин у прокаті проваляться. За цим правилом, наступного року можна очікувати на три гучних кіноподії.

Внутрішній ринок замалий, аби відбити вкладене навіть у малобюджетний фільм. Простіше не знімати. У нас 340 екранів на 46-мільйонну країну. В Росії - три тисячі на 150 мільйонів. Середній українець ходить у кіно трохи частіше разу на рік. І необов'язково він обере український фільм.

Задача держави - створити умови, щоб кіноіндустрія відбулася. Якщо в країні нема кіно - це те саме, що нема громадського транспорту, а люди  користуються горщиками замість унітазів.

Виникла "Українська кіноасоціація"

Це - громадська організація, яку зареєстрували цьогоріч і до якої мають увійти основні кінокомпанії. Вона буде незалежна від держави, але допомагатиме вирішувати проблеми. Наприклад, виробників кіно звільнили від ПДВ. Однак кіновиробництво не дешевшає - бо підрядники й далі сплачують цей податок. Поодинці подібні юридичні проблеми не вирішити. Для цього потрібна асоціація.

Починати варто з короткометражок

Це - найпростіший спосіб, який продюсери Ігор Савиченко і Володимир Тихий знайшли для усунення пробілів у кіноосвіті. Перед повнометражним фільмом режисер має зняти ряд короткометражок, поїздити на фестивалі. Мирослав Слабошпицький зняв "Глухоту" для альманаху "Мудаки. Арабески". З нею потрапив на "Берлінале". Тепер працює над двома повнометражними фільмами. Це "Прокляте місто" про Чорнобиль за державні кошти й картина про інтернат для глухонімих дітей на грант міжнародного фонду Hubert Bals. Ніхто йому не довірив би їх без  короткометражок. А так видно почерк режисера.

Почали знімати альманах "Україно, goodbye!" Він складається з об'єднаних однією темою 30 картин. У кінотеатрах покажуть 12. Одна-дві з них напевне стануть подією, причому для різних аудиторій - різні.

×