Поміщик Поплавський

 

Ресторан братів Поплавських "Батьківська хата". 220-й кілометр шосе Київ-Одеса. Ми запитали, чи є фірмові страви від Михайла Поплавського, 56 років. "Замовте "Українську кориду", — запропонував офіціант. На 12-й сторінці меню читаємо: "Бичачі яйця, смажені з цибулею, 120 грамів, ціна — 18 грн". Вирішили зупинитися на традиційних наїдках. Холодну окрошку за 14 грн подали у видовбаній із льоду мисці. Вона була надтріснута, тому третина страви витекла.

Потім офіціанти принесли борщі, вареники з м"ясом, кров"янку, деруни зі сметаною, смажену картоплю, малосольні огірки, голубці з симпатичною назвою "Хлопці у сорочці". Замість хліба — свіжовипечений, гарячий і дуже смачний коржик "Український". Ну й, звісно, сало. Окрім того, вже за свій кошт ресторан пригостив смачним компотом, підливою, смальцем до коржика та гострими бурячками.

На стінах — фото Михайла Михайловича. От він за часів служби в радянській армії, у мундирі й пілотці. А тут Поплавський з родиною і матір"ю. Усі полиці вздовж стін заставлені декоративними суліями з самогоном.

Принесли рахунок. Утрьох ми попоїли на 132 грн. Порівняно зі столичними цінами — дешевше не буває!

Підпилий чолов"яга кричав на всю залу, піднявши чарку горілки в бік фото Поплавського: "Ваше здоров"я, Михайло Михалич!"

Ресторан — лише частина великого відпочинкового комплексу "Ятрань", який є власністю братів Поплавських. Він розташований на Одеській трасі, за два кілометри від повороту на село Великі Трояни.

Поряд — триповерховий приватний готель "Ятрань". Заночувати в одномісному номері з гарячою водою та душем можна за 80 гривень. Є кілька барів: "На Одесу!", "Погрібок", "Мишеня", кафе-бар "Пиво, шинка і горілка". Три дорожні міні-маркети.

У кожному закладі комплексу "Ятрань" із великих фотопортретів усміхається "співаючий ректор". Продавці кажуть, що сюди він приїжджає щотижня. У матері вже не ночує, а спить у власному готелі. Тут і харчується. У міні-маркетах купує, як правило, кефір та інші молочні продукти.

Це тільки частина бізнес-імперії трьох братів Поплавських — Михайла, Володимира та Станіслава. Та в ресторані чи готелі не все побачиш. От що розповідають їхні конкуренти.

16 липня 2005 року. До комбайнів "Єнісей" кіровоградського фермера Петра Мельника, 50 років, які косили ячмінь, під"їхав чорний джип. З автомобіля вистрибнули широкоплечі хлопці. Вимахуючи пістолетами, звеліли заглушити комбайни.

Фермер підрахував збитки. Вийшло майже 600 тис. грн

— Ті хлопці справді нагадували бандитів. Хотіли закинути залізний лом в мій комбайн, щоб його зламати. Сказали: якщо я й далі коситиму врожай, то стрілятимуть, показали пістолети,— підтверджує комбайнер Олег Дячок, 34 роки.

Іти проти пістолетів та прокурора ніхто не ризикнув. Розвернули й відігнали з поля всю техніку. Того ж дня туди заїхали комбайни товариства з обмеженою відповідальністю "Ятрань" і викосили весь урожай, який сіяли і доглядали люди Мельника. Фермер підрахував збитки. Вийшло майже 600 тис. грн. Така товарна вартість більше 500 т ячменю, 300 т пшениці і 150 т жита — усього того, що вивезли з поля брати Поплавські.

Петро Мельник — голова ним же створеного фермерського господарства в Йосипівці. У сусідньому селі, Мечиславці, працює господарство ТОВ "Ятрань". Уся округа знає, що його власниками є брати Поплавські. Саме тут, у Мечиславці, народився народний депутат і ректор Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський.

Петро Мельник орендував донедавна 1500 гектарів землі, вирощував на них пшеницю, ячмінь, соняшник. Але навесні 2005 року дізнався, що повинен віддати 220 гектарів. Право оренди на них перейшло до ТОВ "Ятрань".

— Нас ніхто не попередив, що землю забиратимуть. Тому минулої осені моє господарство засіяло поля елітною пшеницею, житом. А навесні на 120 гектарах ми ще посіяли ячмінь. І тут приїхали керівники "Ятрані" і сказали, що земля вже їхня. Усе це дуже непорядно. Адже Божий закон каже: "Якщо не сіяв — то й не збирай!". Якщо ви влітку продаєте хату й ділянку навколо неї, то хто збиратиме врожай? Звісно, той, хто садив його навесні, — пояснює Мельник біблійні істини сільського господарства.

Коли хотів стати депутатом, то привозив нам з концертами Катерину Бужинську та Івана Поповича

— Якщо людині чогось бракує, їй треба хліб подарувати. Думаю, Поплавський не образився, — каже Мельник.

На позаминулому тижні він зустрічався зі "співаючим ректором" на "нейтральній території" — у приміщенні Ульяновської райдержадміністрації. У присутності керівника району розмовляли, як залагодити конфлікт. Мельник каже, що почув від Поплавського запевнення: фермерові повернуть втрачене.

Петро Мельник пам"ятає Михайла Михайловича з дитинства — відтоді як той працював директором будинку культури в сусідньому селі Великі Трояни. Поплавський старший за Мельника на вісім років. Тож у молодості вони не спілкувалися.

— Особисто я познайомився з Михайлом Поплавським у 2000 році, коли він починав будувати автозаправки "Ятрань" на трасі "Київ — Одеса". Я багато йому допомагав, ми навіть, можна сказати, були друзями.

Мельник давав Поплавському техніку на облаштування АЗС.

— Він тоді сказав: "земля кругла, я теж тобі чимось допоможу". От, напевне, і почав "допомагати", — розповідає Мельник. — А потім, у 2002-му, вся Йосипівка і я агітували за Поплавського на виборах до Верховної Ради. Тепер жителі навколишніх сіл розчаровані ним. Обіцяв провести газ — не провів. Кажуть, що давно вже не приїздив до них як депутат.

Останнім часом Поплавський купив три комбайни і п"ять тракторів

На батьківщині про Поплавського говорять як про успішного бізнесмена та землевласника. Це підтвердила "ГПУ" і його мати, 80-річна Меланія Григорівна Поплавська:

— Так, Михайло Михайлович має тут землю, любить її, дивиться за нею. Купує техніку. Лише останнім часом придбав три комбайни і п"ять тракторів, щоб "Ятрань" добре працювала. Якщо є земля, то її треба обробляти.

Тим часом конфлікт між "співаючим ректором" та кіровоградським фермером триває. Минулої неділі вони планували знову зустрітися в Ульяновці. Але Поплавський на зустріч не приїхав.

"Я у тебе єдиний кумир, Україно!"

— Я так розумію, у тебе спеціальний заказ по Мельнику. Якщо ти вже приїхав до мене (у Йосипівку. — "ГПУ"), то це явно — спецпроект. А ти робиш заказний матеріал, — почав розмову зі мною Михайло Поплавський.

Розповідаючи про події у Йосипівці, тримався артистично. Час від часу брав мене за плече або лікоть.

З його слів, причини конфлікту — суто економічні. Селяни попросили Поплавського-депутата, аби він допоміг їм забрати свої паї з господарства Мельника. Той цього не дозволяє, а за використання паїв платить селянам копійки.

— Це все зробили колишні голови колгоспів, які вважають, що й надалі має бути так, як раніше. У Мельника та в його команди було завдання мене трохи "мокнути", — каже ректор.

Поплавський стверджує, що в його конкурента вже мінімум два роки не було документів на оренду поля, але віддавати ділянку він не хотів. Торік Мельника попереджали, аби він не сіяв, бо поле йому не належить.

Заяви фермера про те, що Поплавський підім"яв під себе його бізнес, ректор розцінює як наклеп. Він уже подав до Ульяновського суду позовну заяву про захист честі, гідності та ділової репутації. Моральну шкоду Поплавський оцінив у 100 тис. грн. Перше судове засідання має відбутися наступного тижня. Ректор кілька разів сказав, що фермер мав би судитися не з ним, а з керівництвом ТОВ "Ятрань" та його братом Станіславом.

Про відпочинковий комплекс "Ятрань" та ресторан "Батьківська хата" Михайло Михайлович каже, що це — сімейний бізнес. Належить він не йому, а братові та матері.

— Чому ж у меню ресторану нема фірмової страви від Поплавського? — поцікавився я.

— Чому нема? А "Кропива"? Щодо іменної страви... Настя, запиши, — ректор звелів помічниці занотувати цю ідею та пообіцяв, що незабаром такий наїдок з"явиться. Те, що він особисто купував для "Ятрані" трактори та комбайни, заперечив.

На прощання Поплавський подарував "ГПУ" компакт-диск "Сало".

— Росія в мене замовила мільйон таких, — похвастався ректор.

Потім увімкнув свою нову пісню, яка має прозвучати за три тижні на прощальному концерті. Записати на диктофон не дозволив. Співає в ній ректор про те, як щодня читає про себе байки: з ким він спить, з ким їсть. Рефреном останньої пісні Поплавського звучить: "Я у тебе єдиний кумир, Україно!".

×