29-річний Іван Дутчишин з Тернополя 3 липня на чемпіонаті світу з нетрадиційних видів гирьового спорту встановив 11-й світовий рекорд: за хвилину 13 разів перестрибнув через спинку 83-сантиметрового стільця.
Запрошує додому. Винаймає кімнату в багатоповерхівці на вул. 15 Квітня.
— Мрію побити рекорд поляка Людвіга Чаплінського, — розповідає дорогою. — Він на початку минулого століття стрибав через стіл із 40-кілограмовою вівцею. А я замість вівці візьму дівчину вагою 45 кілограмів. Поки тренуюся з двома 16-кілограмовими гирями. Стіл звичайний, совдепівський, заввишки 76 сантиметрів і 60 завширшки.
До Тернополя Іван переїхав шість років тому. У рідному селі Іване-Пусте Борщівського району залишилися батьки-пенсіонери. Молодша сестра Оксана працює барменом у Києві.
— Поїхав із села, щоби себе показати. Бо там кому потрібні мої рекорди? Заллють собі очі горілкою та й по всьому. У селі тренувався змалку, там достатньо було виконати всю важку роботу по господарству. З 8 років прибирав у хаті, у 12 розвантажував вагони на залізничній станції.
Працює у "Міськавтотрансі" менеджером із паркування. З роботою допоміг міський голова Роман Заставний.
— Якось мер запросив мене до себе, подарував квіти. Я аж почервонів. "Я що, дівчина?" — дорікнув йому. А він почав мене нахвалювати. Кажу йому: мені потрібна нормальна робота, бо я або добре працюю і тоді погано тренуюся, або навпаки. Зараз заробляю небагато, на квартплату вистачає. Щоправда, змінив уже сім квартир. Харчуюся нормально, їм кашу, борщ, салати, іноді м"ясо. Бачите, другого підборіддя нема й сідниці вужчі за плечі.
Ставить на стіл два горнятка чаю та півлітрову банку меду.
Бачите, другого підборіддя нема й сідниці вужчі за плечі
— Скажи, щоби гостя підсолодила чай, — радить із кухні власниця помешкання Анна Самарик, 77 років. — Іван культурний: не п"є, не курить, не свариться, а лише тягає якісь тягарці в коридорі, — заходить у кімнату. — Кажу йому: може, й мене так навчиш, щоби ноги не боліли, а він із мене сміється. До речі, смачно готує. Наваримо кожен собі й пробуємо, в кого смачніше.
Дутчишин розлучився чотири роки тому.
— У мене був вибір: або все покидаю і займаюся родиною, або продовжую тренуватися. Вибрав рекорди. Тепер шкодую. Мрію про дружину, яка б мене розуміла й не дорікала, що сусід заробляє втричі більше. Бо що я можу запропонувати жінці — тисячу гривень на місяць, грамоти й кубки? Запрошували мене в Білорусію, обіцяли забезпечити житлом і роботою. Але не хочу бути емігрантом.
Показує на полицях 23 кубки і 10 дипломів про світові рекорди з нетрадиційних видів спорту.
— Таких, як я, в Україні шестеро. Тренер мій Давид Кльонов живе в Балаклії на Харківщині. Називаю його телефонним тренером, бо тільки по телефону й спілкуємося. Із ним у травні 2007-го встановив перший світовий рекорд: за годину 310 разів штовхнув 48-кілограмову гирю. А в лютому, на день Валентина, 1111 разів піднімав лежачи 50-кілограмовий мішок піску. Його важко піднімати, бо не має ручок.
— Можете оту шафу підняти? — показую на меблі.
— Я квартирант. Хочете, щоби мене баба вигнала? Допомогти меблі перенести не обіцяю. Я рекордсмен, а не гружчик.
8 
35413
Коментарі