Олексій Пеньков подав на розлучення зранку після весілля

 

"Я більше ніколи не одружуся! Усі жінки однакові, — каже спересердя 27-річний черкащанин Олексій Пеньков. Він високого зросту, одягнений у світлу футболку та брюки. Розмовляє низьким, приглушеним голосом. Працює будівельником у Києві. В райцентр Христинівка Черкаської області приїхав у гості до кума.

Торік Олексій Пеньков одружився із на рік молодшою Маргаритою Томащук.

— Познайомилися у 2006-му, в компанії смажили шашлики, — згадує. — Рита щойно закінчила Черкаський державний університет. Вона мені зразу сподобалася, якась вона була справжня. Не кокетнічала ні з ким, не строїла з себе фіфу. Помню, як усі сміялися, коли вона спитала в одної дівчини, як вона з такими великими гелевими нігтями колупається в носі. Попросив у неї номер телефону, подзвонив за кілька днів. За півроку так утюхався в Ритку, як ото солнєчне затмєніє найшло на мене. Я п"ять років як на заробітках у Києві. Отримував пристойні суми. Дарував Риті коштовності, на квіти ніколи не скупився. Якщо в кармані була сотня-друга, обов"язково кудись водив її. Купляв усякі женські мєлочі. Вона ніколи не просила, я сам визивався. Бачу, гортає каталог із косметикою. А мені аж стидно. Кажу: "Рито, щось треба — замовляй. Я осьо тобі 200 гривень лишу". Вона ніде не працювала, але гроші завжди мала при собі. Казала, що батьки забезпечують.

Третину грошей на гулянку дали її батьки, решту я платив

Зустрічалися в Києві, Черкасах, Умані.

— Я знав, що Ритка не дєвочка, вже мала до мене хлопця. Але я не звір, щоби за це мордувати її. Рішили женитися. Жити мали в Києві, знімали б квартиру.

Весілля гуляли в барі на околиці Черкас.

— Свадьба була на сто чоловік. Можна було і на більше устроїти, але вже не знали, кого запросити. Перебрали всіх родичів і друзів. Третину грошей на гулянку дали її батьки, решту я платив. Близько сьомої вечора бачу: Рита десь поділася. Кинулися з гостями шукати. Почули її голос з туалету, двері закриті. Думали, що їй погано. Мамка її забігала, закіпешувала. Хтось із рідні привіз лікаря. Мамка її на дверях стала. Я вже того, під шофе був. Кажу до тещі: "Пусти! Хочу знати, що з дружиною". А вона рогом уперлася. То ми з хлопцями її оттащили од дверей. Заходжу в туалет, а там моя Ритка перед дзеркалом, руками вперлася в раковину, плаття з усіма кругами на голові, а позаду наш свідок — Вадік, із спущеними штанами. І це світило медицини щось крутиться з своїм чемоданчиком. Хлопці позад мене стояли, як заржуть! А я, дурак, так і не второпав, що й до чого. Вже потім мені пояснили, що Ритка кохалася зі свідком, а як почали двері туалету шарпати, злякалася — і вони скліщилися, як ото собаки на вулиці.

Пеньков пішов із весілля.

— Бухав усю ніч, — каже. — Наступного ранку я поніс заяву на розвод. Теща з тестем приїжджали перепроситися, що все то случайно вийшло. Обіцяли, що Рита буде гарною жінкою і все таке. А мені таких случайностей не треба. Подружки Ритки потом розказували, що гуляла направо й наліво років із 15.

Розлучилися за місяць. Після цього не бачилися.

— Чув, що Маргарита в Київ поїхала працювати. Я її не виню, сам дурак.

×