Свої і ще своїші? Як держава знищує оборонку під час війни

Як назвати дії державних органів, які своїми рішеннями руйнують оборонні підприємства у розпал війни - саботаж, диверсія? Чи буде покарання?

Є велика, масова проблема в оборонці, і її треба терміново вирішувати. Незважаючи на те, що уряд визнав оборонні підприємства будь-якої форми власності стратегічно важливими, і дозволив бронювати до 100% працівників, зайнятих у виконанні оборонних контрактів, ситуація не покращилася, а погіршилася. Проблема в тому, що бюрократична машина або не може швидко давати необхідні статуси підприємствам і оформаляти бронь працівникам, або навмисно затягує вирішення питань.

Це вже виглядає як саботаж: підприємство виконує оборонний держконтракт, через Мінстратегпром оформляє статус критично важливого виробництва - на це йде місяць-два. У цей час ТЦК забирають із підприємства людей, офіційно оформлених, - адже це простіше простого. Потім Мінстратегпром відправляє в Генштаб (зараз за новою постановою - в МО) документи на бронювання працівників - і там вони масово не підписуються взагалі! А в цей час ТЦК забирає всіх офіційно оформлених співробітників, що залишилися, в окопи.

У підсумку оборонне підприємство не виконує контракту, розоряється, армія, що воює, не отримує дронів, засобів РЕБ, бронемашин, оптики, і відправленим в окопи інженерам і програмістам нічим воювати - вони бездарно і безглуздо гинуть. Це навіть не саботаж, а диверсія проти армії та України. І ще, як я бачу, - це моє особисте суб'єктивне враження, - це такий підлий (для нас усіх, для всієї України) спосіб позбутися конкурентів. Тому що були і є підприємства, у яких усе класно, усе працює, усі працівники заброньовані, усі контракти підписані, усе тіп-топ. Але ці підприємства близькі до людей, які ухвалюють рішення. Колись, після перемоги, нам буде потрібно заснувати національний трибунал у всіх цих справах.

Оригінал