Зал плакав. Нарешті зʼявилося класне українське кіно

Якби не знав, що це наше виробництво, то вирішив би, що Голлівуд

Сходив в неділю подивитись "Щедрик". Шикарний фільм, дуже добре зіграний і знятий. Якби не знав, що це українське виробництво, то вирішив би, що Голлівуд: настільки висока якість і музики, і зйомок, і сценарію...

Єдиний мінус: надто гарну польську актрису взяли на роль матері – і надто добре вона виглядала після табору. І дівчатка з 1939-го до 1945 року не подорослішали практично. Однак це насправді незначні дрібниці.

Спойлерити не буду, але це, мабуть, перший фільм, де показано роль української інтелігенції у світових війнах. При тому весь сюжет, все напруження зосереджено фактично в межах однієї квартири – все вдалось прекрасно передати без надмірних масштабів і зайвих деталей.

А образи російських окупантів... Абсолютне враження, що фільм про сучасність. Ті ж окупанти, на тій же землі, та ж нелюдська жорстокість, той же жахливий спосіб життя і мислення. Все як тоді – і як тепер.

Здивував рейтинг фільму на IMDb – 8,3, це захмарно як для історичного фільму без дахозносних спецефектів і зірок першої величини

Окремо здивував рейтинг фільму на IMDb – 8,3, це захмарно як для історичного фільму без дахозносних спецефектів і зірок першої величини.

І що важливо для України: фільм зроблено так, що його може зрозуміти кожна людина в кожній точці світу. Історію подано через призму однієї родини, але в ній відбито зрозумілу всім загальнолюдську історію. Це нам буде потрібно: знімати такі фільми, що їх можуть зрозуміти і всі інші країни. Зрозуміти через емоції і через особисте.

В неділю глядачі на кінець фільму плакали – практично цілий зал... Це теж показник.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі