Білорусь може виявитися для РФ більш болючим викликом, ніж Україна

Росія випадає з першого ешелону на світовій сцені

Ми завжди побоювалися серпня. У серпні в Росії завжди щось відбувалося. Або очікувалося.

Поки що серпень не вражає. Але дозволяє побачити оскал нової реальності, в якій ми будемо відтепер жити.

Конституція на звалищі. Держава зі зруйнованим конституційним фундаментом неминуче втрачає стійкість, перетворюючись в Парк Юрського періоду. Правила встановлює найсильніший. Але ці правила перетворюються в пил при зміні балансу сил.

Російська політична конструкція відбудована і здана в експлуатацію. Іронія в тому, що її логіка буде штовхати наступників Путіна не до забезпечення його спадщини і безпеки його кола, а до формування нової влади за рахунок відторгнення минулого. У наступників немає іншого способу повернути діалог з суспільством. Немає іншого шляху вирішити проблему відповідальності за попередні провали.

"100 законів", які повинні конкретизувати конституційні поправки, остаточно руйнують інститут Права. Отже, і політичний клас, який знищив Право, буде жити в безправовому вимірі. Може стати некомфортно.

Вибори перетворені на підтвердження призначенння. Доведеться переходити до дегтярьовщини, як способу управління. Ризиковано.

Вересневі вибори стають тестом на згоду народу прийняти статус безмовності. При незгоді, є ресурс переконати народ погодитися. Але чи буде працювати ресурс, якщо за нього нічим стане платити?

Силовики при виснаженні бюджету та інших способів переконання перетворюються в правлячу корпорацію. Отже, можливості прагматичної еліти собянінського типу впливати на владу скорочуються. Одночасно Путін втрачає роль балансувальника між окремими сегментами еліт - найважливішу функцію лідерства.

Бізнес-співтовариство при силовому режимі втрачає гарантії виживання. Навіть при лояльності до влади. Навіщо силовикам бізнес-спільнота, якщо вони самі стануть бізнесом?

Джерела незалежної інформації влади перекрила сама влада. Отже, влада не розуміє, що відбувається. А тому дурниць в політиці додасться.

Проблема завершення правління Путіна (і що потім?) формально знята. Однак, питання наступника і переходу залишається. Це питання виживання російської держави, підвішеного на гак єдиновладдя. Ціна питання робить битву за майбутнє ще більш драматичною.

"Феномен Фургала" означає запит на новий тип соціально орієнтованого лідерства, готового до розмови з народом. Що руйнує президентську вертикаль, орієнтовану на призначенців, ворожих об'єкту управління.

Хабаровськ продемонстрував, що при відсутності єдиної опозиції з'являється більш серйозна загроза для Кремля - стихійний протест знизу, який небезпечно придушувати. За стихійним протестом буде ховатися давно принижена регіональна еліта.

Статус державності - хребет системи - починає надломлюватися. Бо Росія випадає з першого ешелону на світовій сцені, яку окупує США і Китай. У танго немає потреби для третього. Необхідність вибирати між двома полюсами загрожує перетворити Росію в сателіта Китаю. Втім, Росія вже сировинний придаток Піднебесної.

Ідея Путіна про формування Концерту держав - постійних членів Радбезу - прогнозована. Незрозуміло, як Росії утриматися в світовій лізі при скороченні економічного потенціалу. Спроба зачепитися там погрожуючи побити вікна - вірний спосіб опинитися в ізоляції. Тим часом, російська держава все ще будується на принципі великодержавності. Як тепер виправдовувати військовий бюджет і державні брязкальця? Чим відволікати народ від його нещасть?

Білоруський бацька Лукашенко завдав удар по святому - ролі Росії як центру євразійської галактики і ідеї Союзної держави. Поки Кремлю нічим відповісти. Будь-яка відповідь або його відсутність загрожує добити "Союзне государство". Білорусь може виявитися для Москви більш болючим викликом, ніж Україна.

Така реальність Серпня. Очевидні виклики і нездатність влади на них відповісти. Можна, звичайно, гадати, як довго відкладати відповідь. І чекати чергового серпня.

Оригінал