Депутатська недоторканність формальна і фактична

5 липня Верховна Рада розгляне законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо гарантії недоторканності для окремих посадових осіб). Виходячи з того, що за постанову про подальшу роботи над законопроектом проголосували 384 народних депутатів, можна припустити, що, маючи бажання, нинішня влада може легко провести і сам Закон.

Таким чином, вперше за останні роки з'явилася можливість не на словах ("Ми скасуємо депутатську недоторканість!"), а на ділі вирішити проблему, спекуляції навколо якої ведуться уже тривалий час.

Але що значить можливість притягнення до відповідальності без згоди Верховної Ради для високопосадовців, якими є народні депутати?

Щоб визначити це, слід розглянути, – а скількох інших посадових осіб було заарештовано та засуджено не за політичними мотивами, а за фактом кримінального злочину?

Справи Володимира Щербаня, якого затримали на декілька днів, а також нетривале ув'язнення Євгена Кушнарьова та Віктора Бондаря лише підтверджують правило – губернатори та екс-губернатори, не маючи формальної недоторканості, фактично нею володіють. Проте і зазначені політики, як і сьогодні Аваков, теж заявляли про політичну складову у їхніх справах.

Скільки було заарештовано діючих міністрів, чи навіть їхніх заступників? Керівників державних служб та департаментів? Одного – публічного політика Василя Волгу.

Заступники губернаторів, керівники регіональних відділень виконавчих служб теж, не маючи фактичних прав на недоторканість, фактично нею користуються, і можуть постраждати лише у випадку, коли безпосередній керівник "здасть" їх, керуючись певними мотивами.

Тож Закон, знімаючи формальну недоторканість депутатів, залишає їм недоторканість фактичну, і якщо матиме якісь наслідки – то лише ті, що влада одержить чергові важелі тиску на опозицію.

Депутат Вінницької міської ради

Ігор Ткачук