Відповідальність посадових осіб органів державної влади
Основою нормативно-правового забезпечення адміністративної діяльності органів державної влади є ті положення, які містяться у нормативних актах, що регулюють здійснення адміністративно-процедурних дій. Ці дії поділяються на внутрішньосистемні (ті, які регулюють відносини між членами певного органу, установи, відомства) та зовнішноьсистемні, але вони ні в якому разі не повинні суперечити Конституції України. Сьогодні доводиться констатувати, що сама система українського законодавства не відповідає європейським стандартам.
Зовнішньосистемні відносини передбачають відносини між державними органами та іншими особами (фізичними та юридичними). Адміністративний процес – це діяльність, яка здійснюється не лише в межах адміністративного судочинства. Адміністративні (управлінські) процедури можна поділити на дві великі групи за системними ознаками. Перша – внутрішньосистемні (організаційні, управлінські), друга – зовнішньосистемні (адміністративна діяльність). Контроль, облік, нагляд, планування тощо – процедури (функції), які здійснюються як під час управління, так і під час адміністративної діяльності.
На сьогодні закони, навіть найкращі та найбільш зрозумілі населенню, на жаль, не виконуються. Бездіяльними є місцеві органи влади та правоохоронні органи… Жоден чиновник не несе відповідальності за бездіяльність.
Законодавство встановлює сферу дії органу, взаємодію з іншими державними і недержавними організаціями, контрольні повноваження, юрисдикцію тощо. Адміністративні процедури: контрольні перевірки, адміністративне провадження, накладання стягненя на особу, яка скоїла проступок, є базовими елементами адміністративної діяльності органів державної влади. У цьому контексті є хибним поняття адміністративного процесу, яке наводиться в Кодексі адміністративного судочинства України, оскільки звужує сферу адміністративного процесу. Так стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що "адміністративний процес – це правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства", в той час, коли адміністративне судочинство за своєю суттю є складовою частиною судочинства, а не адміністрування (управління).
Особливістю дисциплінарного провадження є те, що його здійснюють керівники відповідних підрозділів органів державної влади, представники служби військового правопорядку. Слід виокремлювати також особливу групу проваджень у справах про службові проступки. Такі службові суперечки мають розглядатися спеціальними службовими комісіями, можливо, за поданням представників внутрішньої безпеки.
Публічне право – система правових норм, які регулюють суспільні (публічні) відносини. Публічні відносини в усіх сферах суспільного життя регулюються нормативними актами. Публічне право охоплює господарське, ліцензійне, адміністративне, поліцейське, фінансове право. "Формування громадянського суспільства потребує розширення сфери приватного права і скорочення публічного". д.ю.н., Є.В. Погорєлов "Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоретичний аспект)".
Провадження у справах про публічні проступки є різновидом адміністративного процесу, складовою адміністративної діяльності. Під час провадження у справах про проступки, уповноважені особи здійснюють низку процедурних дій: огляд, затримання, обшук тощо, які можна класифікувати як слідчі дії. Так само, під час провадження у справах одного з видів публічних проступків – адміністративних проступків – ці процедурні дії можуть здійснюватись для встановлення вини державного службовця.
Для сучасного права в законодавчому вимірі це повинно знайти місце у процесі модернізації існуючих кодексів та створенні нових прогресивних кодексів за такою схемою:
- виділення з Кодексу України про адміністративні правопорушення "Кодексу України про провадження у справах про проступки";
трансфер норм із "Кодексу України про адміністративні правопорушення" до існуючих кодексів – Земельного, Господарського, Лісового та інших);
кодифікація законодавства в окремих сферах суспільного життя – Медичному, Ветеринарному, Фармацевтичному та інших кодексах, а на першому етапі "перенесення" до діючих законів;
кодифікація адміністративного законодавства – законодавства про відповідальність державних службовців.
Відповідно до сучасних реалій гуманізації українського суспільства, законодавство, яке регламентує діяльність органів державної влади, повинно спростити всі процедурні відносини між владою та громадянами, фактично до рівня написання заяви про розв'язання того чи іншого питання або отримання певного документа. Всі інші документи, дані мають бути в компетентних органів, а необхідні процедури повинні здійснюватися без участі заявника.
Втручатись у будь-яку діяльність представники органів державної влади повинні тільки в тому випадку, якщо вона порушує права та свободи інших громадян. Посадові особи органів державної влади повинні нести адміністративну відповідальність, якщо їх дії заважають господарській діяльності або порушують права та свободи громадян. Комунікативні кодекси в такому розрізі мають розглядатись як вираження приватного права.
Незважаючи на окремі недоліки чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення, він може стати основою для формування сучасного законодавства щодо захисту прав громадян з боку державних органів влади. Так, глави 1, 2, 3, 4, 18–33 Кодексу можуть стати основою для Кодексу провадження у справах про публічні проступки. При цьому в Загальних положеннях мають бути подані визначення дефініцій "публічні проступки" (суспільні, громадські проступки, порушення правил поведінки в громадських місцях), "громадський порядок", "охорона громадського порядку", "публічна відповідальність" (суспільна, громадська) тощо.
Перехідний "Кодекс провадження у справах про публічні проступки", побудований на виокремленні та об'єднанні норм, які містяться в Кодексі України про адміністративні правопорушення сьогодні вкрай необхідний нашому суспільству. Разом зі змінами до інших кодексів (трансфером норм), він стане певним етапом на шляху створення сучасного європейського законодавства в Україні. Наголосимо що пропозиції щодо кодифікації та трансферу норм з одного нормативного акту до іншого базуються на вивченні та аналізі існуючих нормативних актів, не суперечать закону і цілком відповідають Основному закону – Конституції України.
Якщо у справах про публічні проступки адміністративну діяльність здійснюють представники органів державної влади, державні службовці відповідних органів, відомств або органи місцевого самоврядування, громадські організації, яким за законодавством делеговані відповідні права та повноваження, то провадження у справах про адміністративні проступки мають здійснювати працівники прокуратури, можливо, з власної ініціативи за фактами, виявленими під час перевірок, або за поданням громадських організацій чи громадян, депутатськими запитами, появою відомостей у засобах масової інформації. У разі необхідності питання щодо адміністративної відповідальності повинне розглядатися в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення (1984 р.) міститься ряд статей за якими посадові особи органів державної влади можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності.
Ст. 14. Відповідальність посадових осіб. Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Окрім цього Ст. 53-5. Порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.
Ст. 164-12. Порушення бюджетного законодавства.
Ст. 164-14. Порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Ст. 166-11. Дискримінація підприємців органами влади і управління.
Ст. 166-12. Порушення законодавства про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Важливим доповненям Кодексу стала внесена у 2011 р. Глава 13-А. Адміністративні корупційні правопорушення.
Ст. 172-2. Порушення обмежень щодо використання службового становища.
Ст. 172-3. Пропозиція або надання неправомірної вигоди.
Ст. 172-4. Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Ст. 172-5. Порушення встановлених законом обмежень щодо одержання дарунка (пожертви).
Ст. 172-6. Порушення вимог фінансового контролю.
Ст. 172-7. Порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів.
Ст. 172-8. Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень.
Ст. 172-9. Невжиття заходів щодо протидії корупції.
Не менш важливими для забезпечення громадського порядку під час підготовки та проведення виборів є норми глави 15. Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління.
Ст. 184-1. Неправомірне використання державного майна.
Ст. 184-2. Порушення порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків.
Ст. 185-2. Створення умов для організації і проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій.
Ст. 185-5. Перешкодження явці до суду народного засідателя.
Ст. 185-6. Невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора.
Ст. 185-8. Ухилення від виконання законних вимог прокурора.
Ст. 185-11. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист.
Ст. 212-2. Порушення законодавства про державну таємницю.
Ст. 212-3. Порушення права на інформацію.
Ст. 212-4. Порушення законодавства в галузі державного експортного контролю.
Ст. 212-5. Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.
Під час виборів великої ваги набуває необхідність знання всіма учасниками виборчого процесу норм, які містяться у главі
15-А. Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.
Ст. 212-7. Порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списків виборців, списків громадян України, які мають право брати участь у референдумі, та використання таких списків.
Ст. 212-8. Порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, списком громадян, які мають право брати участь у референдумі.
Ст. 212-11. Ненадання можливості оприлюднити відповідь щодо інформації, поширеної стосовно суб'єкта виборчого процесу.
Ст. 212-20. Порушення порядку опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, референдуму.
На сьогодні триває розбудова України як правової демократичної держави, у якій народний суверенітет є найвищою соціальною цінністю. Для цього необхідне оновлення правової бази, що регулює відносини держави і особи, яке має здійснюватися не лише в напрямі модернізації відповідальності людини перед владою, а й навпаки – держави перед людиною, що за сучасних умов має бути способом організації влади, яка є втіленням усього українського суспільства, проявом демократії та волевиявлення громадян України.
