Чому Василь Шкляр не отримав Шевченківську премію 2014?
Вчора Президент України Петро Порошенко вручив Національну премію України імені Тараса Шевченка 2014 року. "Безумовно місія працівників культури є надзвичайно вагомою адже ваша діяльність сприяє об'єднанню нації... І ваша діяльність сприяє створенню національної пам'яті, відзначає національну ідентичність", - зазначив глава держави, звертаючись до присутніх працівників культури.
Лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка 2014 року стали члени колективу Донецького національного академічного театру опери та балету імені А.Б.Солов'яненка за спільний українсько-німецький культурний проект - постановку опери Ріхарда Вагнера "Летючий голландець", яку було приурочено до 200-річчя німецького композитора. Любомир Медвідь отримав високу відзнаку за серію живописних робіт "Ремінісценції". Провідний майстер сцени Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка Людмила Монастирська відзначена премією за вокальні партії в оперних виставах. Також нагороджено культуролога-філософа Ірину Гаюк – за книжку "Ілюстрована енциклопедія вірменської культури в Україні", письменника Мирослава Дочинця – за романи "Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії" та "Горянин. Води Господніх русел".
У мене, як у патріота України, виникає питання, чому Шевченківську премію не вручили Василю Шкляру за роман "Залишенець" ("Чорний ворон"), від якої він відмовився у 2011 році? 4 березня 2011 року Василь Шкляр звернувся до президента Віктора Януковича із заявою, у якій просив "врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника". В указі Президента України В. Ф. Януковича № 275/2011 Василь Шкляр не згадується.
То що ж сталося після перемоги Революції Гідності? Табачника як вітром здуло, а герої забулися? Хто як не Василь Шкляр та його "Залишенець"сприяє створенню національної пам'яті, відзначає національну ідентичність про які завляв Президент під час вручення премії? Твір, яким захоплюється та надихається чи не кожен учасник Майдану, і який би мав зайняти гідне місце у шкільній програмі, залишиться не визнаним державою? Гідний вчинок видатного письменника просто залишиться в минулому? Це так ми живемо по-новому? Так бути не може. І якщо Президент України цього не зрозуміє, його чекає безславна доля його попередників.
