Професіоналізм, що надихає

Дивовижне перетворення відбулося з усіма поціновувачами справжнього мистецтва 26 жовтня 2014 р. в Національному Палаці мистецтв "Україна" у Києві. Протягом зворушливої вистави за притчею Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц" Театру Володимира Завальнюка "Перетворення" діти й дорослі занурилися в чарівну казку, сповнену життєвої мудрості, щирості й чудових відкриттів.

В глядацькій залі зібралася чуттєва, інтелектуальна публіка, що прагне власного духовного розвитку. Тому кожен глядач виходив після вистави з відчуттям, що з ним трапилось щось прекрасне, навіть якщо було незрозуміло, що саме.

Найдивовижнішим є те, що, не дивлячись на багату кількість персонажів казки-повісті, неймовірно чарівну атмосферу створили лише два актори: режисер і художній керівник театру "Перетворення" Володимир Завальнюк і неперевершена, талановита актриса – справжній майстер перетворень Ганна Яремчук. Актрисі настільки яскраво вдалося відтворити кожний образ на сцені, що її власна особистість немов розчинялась кожного разу, вимушуючи глядачів забувати про те, що перед ними весь час у різних персонажах була одна й та сама людина.

Одним із важливіших персонажів вистави є валіза, яка поступово відкриває глядачам загадковий світ дійства всієї історії. Саме з неї Володимир Завальнюк, наче заморський факір, являв глядачам нових персонажів або елементи відтворення чергової казкової атмосфери, куди потрапляв головний герой. Використання лише якогось маленького елементу було достатнім для професійного актора й режисера, лауреата багатьох міжнародних фестивалів, щоб глядачі повірили в те, що перед ними мудрий лис, пафосний честолюбець, самовпевнений король або потішний ліхтарник.

Зворушені глядачі довго аплодували високій професійності акторів після завершення вистави, не бажаючи повертатися у світ реальності і воліючи хоч трохи подовжити своє перебування в чудовій атмосфері, створеній театром Володимира Завальнюка "Перетворення". А дехто з глядачів навіть заходив за лаштунки особисто висловити своє захоплення й подяку професійному театру.

Замріяні обличчя у холлі Палацу "Україна" говорили про те, що серця людей уносили додому нове розуміння прекрасного, краси й любові, що неминуче надихнуло їх на власні чудові перетворення.