Геть від совка і ср*них кацапів
Українська культура зараз створюється. Як це не дивно звучить. Не в тому сенсі, що її не було і зараз з'являється, а просто нарешті виходить із того андеграунду, в якому вона існувала і ховалася довгі століття.
Звичайно було "височайше дозволено" ліпити вареники, носити шаровари і низько кланятися царям і начальниками - "ласкаво просимо!". Ну і всюдисущий образ "хохла Придурченка" із салом і самогоном. Оце була резервація української культури. У ній тримали цензурованого Шевченка і щось трошки із Лесі Українки, Котляревського (неопасний) і совєцьких класиків із неодмінним скигленням про "великий братський російський народ".
І лише зараз українська культура випростовується із притаманним їй питомим козацьким сороміцьким гумором, прадавньою автентикою кам'яних баб. І, як би це сказати, хуліганством. Вона відкрита і непричесана, весела і гонорова, незвична і прекрасна. Схожа на тачанку, що розмальована петриківським розписом і увінчана крупнокаліберним кулеметом. А керує вороними кіньми-красенями молода пара. Він у джинсах, берцях і розхристаній вишиванці, а Вона у космічному скафандрі і віночку з маками і жовто-блакитними стрічками. Несеться ця тачанка української модерної культури повз здивовані і заціпенілі погляди старого світу із молодецьким посвистом і співом "Я не здамся без бою!" геть від совка і ср*них кацапів.
