Розвелося Горобців у рядах патріотів...
Із дитинства люблю краснописьменства Миколи Васильовича Гоголя, позаяк іще зовсім хлопчаком у повісті "Страшна помста" (входить до збірника "Вечори на хуторі біля Диканьки") вперше надибав, так би мовити, вживу у книжці написане власне прізвище. Так ще ж таким великим письменником. Бо одним із головних героїв у творі, як, можливо, пам'ятаєте, значився осавул Горобець. Ой, як же ж я тим гордився. І в полі пастушкам показував. Замало не до дірок не затер ті сторінки, де моє прізвище згадувалося…
Усе це пригадалося минулої суботи, коли до мене в село зненацька завітав молодий київський хірург Роман Горобець.
Із його покійним батьком Миколою Миколайовичем ми були щирими друзями і колись у малолітстві разом пасли корів. А прізвища в нас однакові тому, що в нашому селі Джурин на Вінниччині Горобців надзвичайно багато. Навіть далекі родичі ми. Так батьки говорили.
Справився я у Романа, як справи у його старшого брата – Руслана.
-У Руслана все добре, - каже він. - Зараз на сході, воює… Ось днями вийшов Указ Президента України про нагородження його орденом Богдана Хмельницького. Дивіться… - Показує фотодокумент на моніторі сучасного телефону.
Ще розповів молодий лікар, що брат нещодавно побував у Києві, оскільки отримав легке поранення: куля калібру 7,62 лише легенько чиркнула по губах, немовби поцілувала. Все на щастя обійшлося лише подряпиною: колеги-хірурги постаралися, аби з часом не лишилося й сліду. Не встигла рана зажити, Руслан Миколайович Горобець знову повернувся у стрій. Адже Руслан - начальник медичної частини батальйону "Айдар". А там без нього не можна ні секунди. Від його присутності залежить життя людей… Справжній медБог бойового спецпідрозділу, кажу про нього на фронті.
-Він же ж у вас, здається, кандидат медичних наук? – уточняю.
-Так, він відомий у Києві хірург, кандидат наук. Але насамперед Патріот. Незважаючи на те, що працював у медичній клініці МВС, взяв відпустку і практично всю зиму провів на Майдані. Багатьох людей врятував, здійснюючи операції замало не під кулями. А почалися події в Донбасі - наполіг на мобілізації. З майданівцями записався в батальйон Айдар.
Важлива деталь. Мати Руслана – Наталя Іванівна Горобець – кандидат медичних наук, викладач Київського медичного університету імені О. Богомольця. І дружина Руслана Миколайовича - Наталя також кандидат медичних наук, і також науковець цього ж університету. Дружина брата Романа Анастасія – теж кандидат наук, і викладач того ж таки університету імені О. Богомольця. Так що у сім'ї моїх родичів і колишніх односельчан п'ятеро медиків, четверо з них кандидати наук, троє - науковці провідного столичного медичного вишу. А свіжоспечений кавалер ордена Богдана Хмельницького Руслан Миколайович Горобець – начальник медичної частини батальйону Айдар, справжній герой.
Так що розповіді московітів про якусь там хунту, карателів – суще невігластво. Відстоювати територіальну цілісність держави пішли справжні патріоти. З достойних сімей.
Батько братів Горобців – Микола Миколайович був легендарною особистістю. Близько двох десятків років залишався беззмінним чемпіоном МВС із усіх видів боротьби – самбо, рукопашного бою, бою без правил і інших. Був навдивовижу спритним, міцним і ловким чоловіком. Колись я йому якось кажу, як ти, мовляв, розбираєшся в запалі бою, щоб у самбо, приміром, не перейти до айкідо, і навпаки, себто, правила не порушити. Він у відповідь лукаво усміхається і каже:
-Які там правила, Сашко… Мені б головне до рук суперника прихопити. А далі я вже його живим не випущу. Неодмінно буде пощади просити…
І не програв жодного бою в протиборстві…
Таким, як його батько колишній полковник, удався й Руслан. Високий, стрункий, коренастий, ще й світлочубий. Красень на всю війну!
Із такими як він, їй-право, не страшно за Україну.
