Половина москвичів і майже 52% росіян готові сьогодні воювати з Україною
Складно прогнозувати наступні дії, коли маєш справу з безумцем. Та ще коли задум виношувався багато років, і роздувсь у голові до нав'язливої ідеї.. Що творець ідеї фікс йтиме до кінця, прагнутиме реалізувати її у повному обсязі, медики сумніватися не радять. Але ж ніхто не відає, якої глибини набула безумна ідея, яким бачиться пацієнтові її вінець – у голову ж, поки він живий, не зазирнеш.
Здавалося б: збройне захоплення у мирний час чужого півострова – це вже надміру, коли весь світ проти.
Здавалося б: річні втрати від нападу на Україну на рівні у 440 мільярдів доларів (і це без урахування втрат від економічних санкцій Заходу) – більш, ніж достатній аргумент, аби "злобний карлик Пу", котрий оселивсь у голові новоявленого фюрера, втихомирив апетити.
А воно – ні. Не зупиняється карлик - упав на дно черепної коробки Путіна й істерично соває ніжками, вимагаючи продовження воєнного банкета.
Не для безумного створіння здорова логіка.
Я вже думаю: може його так викручує тому, що у Криму пролилося мало крові, вродило мало трагедій? Адже для кремлівських правителів, котрі кров звикли виміряти ріками, а нещастя – морями, те, що відбувається у Криму – це не війна з усіма її руйнівними наслідками, а невеличкий пікнічок.
Проте нині мене більше турбує здоров'я не Путіна і мешканців його черепної коробки. Тривожить те, що він зробив і продовжує робити зі своїм народом. Не тому що аж так шкода росіян, хоча серед них немало друзів і просто симпатичних мені людей. Тривожить тому, що їм прищеплюють бацилу ненависті до неросіян, зокрема – до українців.
Нацьковують на сусідів, напускають війною, наче дресированих собак...
Монополізувавши засоби масової інформацію, встановивши тотальний контроль над Інтернетом, Кремль в ім'я безумної ідеї фікс упродовж майже двох десятиліть створював у головах своїх підданих штучну, вигідну йому реальність. Керовану реальність. Реальність, яка не має нічого спільного з тією, в якій існує інший, об'єктивний світ.
І от мені телефонують з Пітера і щиро співчувають: у вас там скрізь банди бандерівців, з квартир вигонять, будинки й машини палять, але потерпіть трохи, ми вас не залишимо у біді. Які війська? – дивуються. – Немає у Криму наших військ. Ви там, бідолашні, сидите й нічого не знаєте…
І жодних аргументів не чують, не здатні сприймати іншої інформації.
Вони читають лише путінські газети, дивляться лише путінські канали і навіть в Інтернеті відвідують лише рекомендовані Путіним сайти.
І якби ж то лише мої давні знайомі з Петербурга...
Нещодавно одне з російських агентств соціальних досліджень провело опитування щодо кримських і навколо кримських подій. Респондентів добирали за класичним зразком, опитували як телефоном, так і на вулицях – тобто, соціальні заміри, якими охопили 4200 осіб з різних регіонів Росії, мають вигляд доволі репрезентативний.
Так от. На запитання "Чи підтримуєте ви ввід військ в Україну?" (без уточнення, про що йдеться – Крим чи й про Донбас з Києвом), 56,8% росіян відповіли "так", 19,6% – "ні". Інтелігентська Москва з її розвиненим, здавалося б протестним електорам дала співвідношення 51 відсоток проти 24, "волелюбний" Санкт-Петербург – 47 проти 31.
Не менш дивовижними виявилися реакція й на друге запитання – "Чи готові ви піти до війська для виконання такої місії або послати на війну свою дитину?". Готовність іти вбивати братів слов'ян або загнати у м'ясорубку війни власних дітей виявило 52% опитаних, серед москвичів таких виявилося 49,8%.
Показовим щодо ступеня фашизації російського суспільства є відповідь на мультиваріантне запитання "До якої ще країни ви підтримали б введення російських військ для забезпечення інтересів РФ?". Найбільше підданих "злобного карлика Пу", котрий оселивсь у голові Путіна, воліють бачити свої війська у Прибалтиці. Не проти московити поглянути крізь приціл також на США з Японією (широта російської душі справді незбагненна!), і звичайно ж, на Ізраїль, де як співав Висоцький, "на четверть бывший наш народ". У цьому розкладі мене особисто здивувало трохи лиш те, що Єрусалим опинився на останньому місці – може, боєздатність тамтешньої армії лякає завойовників?
І нарешті про зброю, якою Захід вирішив застосувати проте Росії. "Чи готові ви до санкцій (неможливості виїздити за кордон, дефіциту іноземних товарів, економічних негараздів тощо) у відповідь на активне використання Росією збройних сил?" – поцікавилися організатори дослідження. І отримали відповідь, якою їхній фюрер може пишатися. Готовність затягнути паски і відмовитися від нинішніх благ в ім'я загарбницьких ідей Путіна виявило 50,4% росіян і 45,2% жителів білокам'яної столиці.
Виходить, "Sieg Heil!" всерйоз розгулявся на російських просторах.
Виходить, "Sieg Heil!" – таки всеросійський…
І від цього – незатишно.
Не лише нам, українцям. Незатишно має бути усьому світові. І чим краще світ це усвідомить, тим краще для нього.
