Знайомі незнайомці
Зазвичай, у всіх є улюблена (єдина) дорога, якою ми йдемо до школи, університету, на роботу. Ті ж самі будинки, дерева, автівки у дворах і... люди. "Люди?" – запитають деякі з вас. Вони ж, не стоять, як і будинки, завжди на одному й тому ж місці.
Маю на увазі, людей, котрих ми зустрічаємо щоразу, йдучи зранку у своїх справах. Хто вони? Прості перехожі, чи наші знайомі? Але, які ж вони знайомі, якщо ми навіть імен їхніх не знаємо? А те, що бачимося з ними щодня – хіба це не дозволяє їх називати знайомими?
Нерідко саме за тим: чи зустріли їх, чи ні, ми орієнтуємося у часі. "Щось не йшла сьогодні та жінка з синами-близнюками. Я що запізнююся?". Дивишся на годинник. Дійсно – вийшла на десять хвилин пізніше звичайного.
Навіть прізвиська дала таким своїм знайомим незнайомцям. Зустрічається мені дорогою до університету і "дівчина-бойовий макіяж" (може, вона працює у нічному клубі танцівницею, а зранку повертається додому), і "хлопчик-портфелик" (цей малюк несе за плечима портфель розміром із себе), і три подруги-смішинки (вони постійно сміються!) тощо.
Знаю, яке вони носять вбрання взимку, а яке – восени; знаю, що "дівчина-бойовий макіяж" завжди на високих підборах, а мама з двома близнюками завжди має заклопотаний вигляд, наче думає: "Чи не забула я покласти їм по яблучку у портфелі?.. Як тільки Сашко прийде з навчання – заведу його до музичної школи".
Інколи, вкотре зустрічаючи їх, замислююся: "а як він/вона живе? Навчається чи працює? Має кохану людину поряд? Любить свою роботу чи тікає з неї у першу ж хвилину після завершення трудового дня?". І ще десятки подібних питань. Також цікаво, про що вони думають, зустрічаючись мені щоранку? :) Може одного разу – привітатися і поцікавитися, як справи? Раптом почую взаємну відповідь :) Адже, якщо я їх помічаю, знаю, впізнаю, то й вони можуть думати про мене: "Десь її вже зустрічав (-ла)".
Хоча не потрібно ні до кого підходити та знайомитися... Можливо, їхня особливість саме в тому, що вони залишаються загадковими незнайомцями, чиї імена ніколи не буду знати, проте вважатиму їх частинкою свого життя.
P.S. Коли закінчу університет, і перестану виходити на звичний маршрут рівно о 7:45, то зустрівши моїх перехожих в іншій точці міста, впізнаю... і обов'язково привітаюся. А що?
