Анти чи фашисти
Раніше я думав, що "фашизм" походить від італійського fascio, fascismo, - пучок, зв'язка, об'єднання. Пучки прутиків – фасції (лат. fasces) були символом системи влади в стародавньому Римі. Потім він регенерувався в Італії на політичному рівні. Далі - з невибагливої руки радянської пропаганди - так почали називати солдатів Вермахту — "нємєцко-фашистскіє захватчікі". (І хай спробують довести, що вони були націонал-соціалістами!)
Тепер це треба забути. Влада проводить антифашистський марш. Як казав дідусь Оруел: "історія змінюється постійно" Фашисти — це насправді ті, кого не люблять "регіонали" і їхній папа. Саме таке формулювання має провести міністр освіти в шкільні підручники.
А кого вони не люблять?, - запитає школяр.
Всіх тих милих людей, хто називає їх злочинним режимом і кидає по ним сніг, - має відповідати вчитель. - Бо сніжечка заліплена по голові їхній тьоті - це фашизм, а от тьотя Юля заліплена за грати — це рішення незалежного українського суду.
Ясно, що влада це не тільки здатність безкарно бити мітингувалника по голові, а й можливість називати речі своїми чи чужими іменами. До теперішніх цим користувався Сталін. Коли треба було пересаджати більшовиків— він називав їх троцькістами. Тоді теж на мітинги виходи антитроцькістська публіка, яка отримувала за це додатковий продпайок. Коли треба було знищити українців, він називав це "саботаж куркулів". Себто мітинги проти "саботажу куркулів" проводились в Харкові задовго до Кернеса, щоб про нього поганого не говорили різні фашисти.
Всю здорову логіку, яку не добив Сталін, зараз добиває постмодерн "регіонів" — предмети і їхні назви живуть окремо. Тому марш — улюблене дитя фашистської пропаганди - став антифашистським заходом. "Зік папа" з натовпу - це антифашистський культ. Пересаджати всіх опонентів по тюрмах — антифашистська політика. Розкрадання на тендерах — антифашистська економіка.
А взагалі, попри смерть магії свастики навіть на кашкетику Мусоліні, не треба так легко гратись з духом одвічної стихії. Бо хтозна, як воно виверне. "Посієте у тлінне, а встане у нетлінне", - прочитав я колись у одній фашистській книзі. Але це було до того, коли я познайомився з працями автора "Opportunity Ukraine".
