Мені соромно
Доки українці залишатимуться бидлом? Невже звикли?
Сьогодні у Вінниці людей 40 хвилин не пускали на концерт через Литвина.
- Я що, через вас маю роботу потіряти? Мені сказали нікого не пускать, доки високопосадовець промову каже, - відповідає 50-річна працівниця театру, яка поставили собакою на дверях.
Концерт для польської діаспори почався о 16.00. Тоді ж зачинили двері. Хто прийшов о 16.02 мусив тупцювати у фойє.
Литвин примчав у Вінницю поляків вітати. І за одне посвітитися зайвий раз перед виборами.
Що ж це за мода така перекривати вулиці, ущімлювати людей, закривати двері, бо "оте потороча речь толкаєт". Між іншим, всі промови пишуть не оті ваші кохані "високопосадовці", а їх прес-секретарі.
Невже ви так любите Литвина, що невідомо від кого пристрасно оберігаєте?
- Чому ж ви нас не пускаєте? Я не розумію, це так нерозумно, - щиро обурюється полячка у яскраво-зеленій сукні біля дверей.
А вам, пані, того й не зрозуміти. То наш великий сором.
Мені невимовно соромно, що до Євро 2012 злетіли ціни на номери в готелях. Чому хочемо нажитися на туристах? Що натомість зробили для того, аби в іноземців було бажання повернутися до нас ще раз, а не тікати подалі?
Мені боляче й соромно, що повбивали тисячі собак.
Соромно, що у моїй рідній Вінниці немає ніякого притулку для безхатьків.
Але мені не соромно називатися українкою, не соромно розмовляти українською. Радію, що більшість моїх ровесників також цього не соромляться. Єдине сподівання, що тільки це нас і врятує. Якщо встигнемо... Україна надшвидко за всіма показниками котиться у яму....
