Гостинний двір – перший супермаркет у Києві
Гостинний двір в Києві – будівля, яка вже пережила кілька реінкарнацій, і, можливо скоро переживе чергову – надсучасну.
Назву "гостинний двір" колись давали спеціальним спорудам, призначенням яких було розміщення "гостей" - купців-оптовиків, які приїздили із різних міст та країн.
У 60-х роках XVIII століття український архітектор Іван Григорович-Барський, який до цього вже створив на київському Подолі водогін та фонтан-павільйон, спорудив навпроти Вознесенської церкви, на перехресті вулиць Межигірська та провулком Хорива, кам'яний Гостинний двір.
Ця споруда й мала виконувати торговельне призначення: це був комплекс, в якому знаходилося кілька павільйонів та крамниці. Тим часом, на місці сучасного Гостинного двору (Контрактова площа, 4), розміщувалися у кілька рядів звичайні дерев'яні лавки.
У 1808 році пожежа знищила ці дерев'яні торговельні точки, тому було вирішено звести на їх місці центр. Саме це і стало причиною наступного будівництва.
В черговий раз Двір зводили у 1809-1811 роках за проектом архітектора Луїджі Руски. Цей майстер відомий своїми творами у стилі класицизму, тривалий час він творив у Російській імперії, але залишив свій слід і в Україні. Зокрема, його авторству також належать Гренадерські, Кавалерійські, Астраханські та Ізмайловські казарми у Петербурзі, Будинок міністерства на Марсовому полі там само, Ніжинський університет імені Гоголя, кілька споруд у селищі Диканька в Полтавській області тощо.
Руска почав зводити Гостинний двір у 1809 році. Саме за проектами Руски Гостинний двір і став замкненим прямокутником. Будівля, згідно проектам, повинна була мати внутрішнє службове приміщення та шість воріт. Там були підвальні приміщення, фасад було виконано у жовто-білих кольорах. Всередині, згруповані у ряди відповідно до товару, розташовувалися близько півсотні різноманітних крамниць та майстерень.
Руска встиг збудувати перший поверх, коли у 1811-му на Подолі сталася масштабна пожежа. 1812 року почалася війна, і будівля залишилася незавершеною. Гостинний двір накрили крівлею на рівні першого поверху і залишили.
1828 року за "Гостинку" взявся архітектор Андрій Меленський. Він реконструював будівлю, замурував аркові галереї.
Паралельно із цим функціонував і старий Гостинний двір, проте потім його знесли, а на його місці з'явилася пожежна частина, яка мала захищати Поділ від вогню.
Наприкінці століття нагляд столичної влади за провінційними будівлями послаб. Тоді купцям дозволили імпровізувати зі своїми лавками у Гостинному дворі. В той час його "доповнювали", кому чим було зручно. В основному, перебудовували горища: із них робили мансарди, які використовувалися як додаткові склади.
Під час масових єврейських погромів 1905-1907 років Гостинний двір, як і Контрактова площа в Києві, також постраждали. Тоді учасники погрому сильно розграбували крамниці та лавки.
До початку Другої світової війни Гостинний двір виконував свою функцію, як торговельний центр. Тоді там "оселилися" представники НЕПу (нової економічної політики), потім – радянські робочі кооперативи. В ті часи будівля також змінювала свій зовнішній вигляд завдяки численним дрібним добудовам та надбудовам.
Згодом, після війни, радянська влада береться реконструювати та відновити Гостинний двір знову. В 1955 році, наприклад, Гостинний двір "підмарафетили" та прикрасили старовинними вивісками. Тоді фасад відомої подільської будівлі потрапив у два фільми – "Мать" Марка Донского та "Матрос Чижик" Володимира Брауна.
Наступна реконструкція Гостинного двору відбулася у 1980-1982 роках. Вона була приурочена до 1500-річчя Києва. У 1981 році було підготовлено проект, за яким у Гостинному дворі мали розміщуватися господарські та торговельні об'єкти. Проте, керівники торговельних підприємств не поспішали посприяти будівництву. "Держбуд" України прийшов на допомогу, і в 1983 році в Гостинному дворі розмістили бібліотеку та Інститут "Укрпроектреставрація".
Керувала тоді будівництвом українська архітекторка Валентина Шевченко. Крім того, у ті ж роки вона також займалася реставрацією фонтану "Самсон", що навпроти Гостинного двору. Пізніше відновила церкву Богородиці Пирогощі, що зараз знаходиться навпроти одних із воріт сучасної "Гостинки".
Під час того будівництва старий Гостинний двір вирішено було просто знести: він надто постраждав під час численних добудов, реконструкцій, прокладення метро "Контрактова площа" та іншого.
Під егідою Шевченко Гостинний двір отримав другий поверх – так було заплановано відповідно до першого проекту. Метою цього будівництва стала спроба відновити автентичний вигляд старовинного Подолу завдяки найвідомішим будівлям. Тоді Гостинний двір розбудовувався до 1985 року.
У ті часи будинок отримав і охоронний статус.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 р. № 970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР" (ЗП УРСР, 1963 р., № 8, ст. 76; 1979 р., № 10, ст. 71), було утверджено перелік тодішніх пам'яток архітектури, в якому налічувалося 38 позицій. Та Гостинного двору серед них не було.
Пізніше долю "Гостинки" було вирішено Постановою Радянської влади № 442 від 6 вересня 1979 року "Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави". Разом із Замком Річарда, Будинком із Химерами та кількома іншими відомими київськими спорудами, Гостинний двір взяли під охорону.
Сучасний Гостинний двір, який ми звикли бачити на Контрактовій площі – велика біла будівля з колонами – став притулком кільком магазинам, кафе, бібліотеці, також там розміщувався відомий Театр на Подолі, реставраційна майстерня тощо. Там часто проходили виставки та ярмарки.
На сьогодні Гостинний двір знову намагаються реконструювати. Цього разу – на торговельний центр із офісними місцями. Для цього Кабмін видав постанову від 15 серпня 2011 року N 1380, що виключає споруду із переліку пам'яток архітектури. Документ засвідчений підписом прем'єр-міністра Миколи Азарова.
Із травня минулого року активісти різних громадських об'єднань, митці та політики створили так звану "Гостинну республіку", в якій регулярно проводили мистецькі акції, творчі зустрічі, покази фільмів, концерти та інше.
Таким чином захисники намагаються вберегти Гостинний двір від спроб забудовника зробити із нього черговий мегамаркет.
На сьогодні Гостинний двір є власністю Фонду держмайна України, знаходиться на балансі у Міністерства регіонбуду. Будівлю орендувало ПАТ "Укрреставрація", головує в якому Дмитро Ярич. Фактично це трапилося 26 квітня 2012, коли Київрада надала "Укрреставрації" дозвіл на розроблення проекту землеустрою на ділянці за адресою Контрактова площа, 4.
В документах значиться, що Гостинний двір буде реконструйований на торгівельно-офісний центр з гостьовою автостоянкою. В Інтернеті є дані про те, що за всім цим насправді стоїть завгосп Віктора Януковича, Андрій Кравець.
Після скандальної постанови посипалася ще ціла купа паперів, в більшості – від захисників, активістів та народних депутатів. Вони надсилали до різних установ депутатські запити, укладали договори та меморандуми про співпрацю, реєстрували опозиційні законопроекти, робили незалежні архітектурні експертизи… У бюрократичному морі кілька разів змінювалися правила: дійсне – не дійсне, чинне – не чинне, можна вважати таким, а можна – не таким. Певне, немає навіть сенсу перелічувати всі документи, які протягом цього змінювали один одного зі швидкістю світла. Це тому, що кожен намагається відстояти власну точку зору.
Чиновники зі свого боку запропонували папірці про те, що Гостинний двір відрізняється від оригінального плану своїм габаритами, інша сторона такі дані спростовує. Київрада ж відмовилася віддавати будівлю у комунальну власність.
Один із останніх документів – Припис "про усунення порушення вимог законодавства", виданий 12 лютого 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, зобов'язує забудовника усунути знайдені внаслідок позапланової перевірки порушення до 11 березня 2013 року. Серед порушень, зафіксованих на буд майданчику, зазначаються неправильно встановлена огорожа, відсутність касок та жилетів у будівельників тощо.
Згодом після цього, 18 лютого, активістів рано-вранці виганяють із Гостинного двору на вулицю, але через автозак та райвідділ міліції, при цьому, навіть не дозволяють забрати всі свої речі. Ввечері Гостинний двір виявляється зовсім не гостинним: в результаті бійки та сутичок із представниками загону спецпризначення "Беркут" до міліції в буквальному сенсі цього слова із Гостинного двору "винесли" 38 осіб.
Після цього забудовник Дмитро Ярич подав заяву до міліції про те, що комендант Гостинного двору Андрій Пастушенко нібито погрожував йому фізичною розправою.
За фактом того, що сталося 18-го лютого, відкрито кримінальне впровадження, а частину активістів було звільнено за штраф розміром у 51 гривню. Кільком особам у міліцейському протоколі написали, що їх забрали до райвідділку за адресою Контрактова площа, 4, за те, що вони лаялися брудною лайкою та образливо чіплялися до громадян. Ні слова про акцію, відсутня прив'язка до події. Отже, тепер ми принаймні знаємо, що, згідно цього документу, бажання поматюкатися у присутності міліціонера може обійтися в півсотні гривень.
Влада нібито відреагувала на цю ситуацію, але – двояко. МВД зробило заяву про те, що правоохоронці діяли згідно чинного законодавства, але, паралельно із цим, відсторонили від обов'язків начальника "Беркута". Вже за кілька днів він повернувся на свій пост.
Кияни пояснюють: будівля потребує термінової реставрації, але – не реконструкції. Ніхто не проти того, аби "Гостинка" знову мала охайний вигляд. Але це не означає, що для цього потрібно відкривати у ній офіси та розміщувати паркінг. Крім того, у соцмережах активісти бідкаються: насправді, немає чіткої стратегії. Варіант про те, що станеться із Гостинним двором, якщо його все ж "захистять" та "повернуть громаді", не продуманий. Тож, чи переживе будівля чергову реінкарнацію, і що буде після цього – поки невідомо.
