Львовский автобусный
Коли років 10 тому Львівський автобусний завод купили росіяни, дехто з українських патріотів лякав, що то Росія конкурента поглинула, щоби звести нанівець. І навіть якщо так думали тільки далекі від автопрому песимісти, подальші скрутні роки - зі скороченнями, невидачею зарплат, розшуком і затриманням власників міліцією, додавали таким пліткам трохи вірогідності.
Коли команда Віктора Януковича прийшла до влади, Україна вже готувалася до Євро-2012. На хвилі цього міністр Борис Колесников домовився з заводом про виготовлення двох тисяч автобусів і тролейбусів для чотирьох міст-господарів змагання. Було якось зрозуміло, що вже свої своїм допоможуть, попри те, що Порошенкова корпорація "Богдан" тоді всіляко оспорювала таку швидку угоду, доводячи, що держзакупівлі потребують тендеру.
Розмах замовлення таки подивував, бо коли у Львові з'явився один такий автобус - його було видно повсюду. Ти на Сихові - він там, прогулюєшся центром - і він тут як тут. Це ж як би перевезення розвантажилось, коли б таких стало бодай 10, думалось тоді. А 2000 - це ж по 500 на місто. Куди б вони у тому Львові помістилися, приватних маршрутників так просто ж не розженуть?
Але не так сталось, як обіцялось. Настала весна 2012-го, а Київ і Львів на двох отримали з обіцяних "ЛАЗів" тільки два з половиною десятки. Я навіть вірю, що для таких потреб держскарбниця вже спустошена.
І от, до футбольної першості залишається два місяці. Києвом стали курсувати новенькі білоруські "МАЗи", заспокоюючи написами про те, що "Кращому транспорту в Києві бути!".
Їдучи до Львова, мені цікаво було побачити, як бути з тим гіршим транспортом, людям поза Києвом. Може хоч місцева влада домовилась із виробником "всемирно известного бренда ЛАЗ", як написано на сайті (українського інтерфейсу він не має). Так от, місто зустріло мене десятками досі небачених там просторих автобусів - списані і викуплені в Європі "Мерседеси", "Мани", "Неоплани".
