Гайтана і "Євробачення" - скандал, який не сходить зі шпальт ЗМІ та є одним із найбільш обговорюваних у соціальних мережах. Хто кого? Склалося так, що я не змогла лишитися осторонь цієї проблеми. Захотілося висловити свою думку з цього приводу.

Конфлікт, що виник навколо цієї проблеми – дуже неоднозначний. "Свобода" вболіває за те, аби Україну на пісенному конкурсі представляла типова українка.

Роздумуючи на цю тему, можна виокремити ряд моментів. По-перше, Гайтана народилася у Києві, а вже потім кілька років проживала у Конго (звідти родом її батько). В Україні Гайтана пішла до школи, в Україні отримала освіту, в Україні почала свою кар'єру. По-друге, Гайтана розмовляє українською краще за нашого прем'єр-міністра. Невже хоча б останній пункт не є показником?

Зі своїм маніакальним прагненням до "ЄС" з такими заявами Україна не зайде. Партія із гучною назвою "Свобода" робить ксенофобські та расистські заяви. Чому? Тому що, нажаль, у нас ще не всі навчилися ставитися до людини як до людини, а не як до особи, яка відрізняється за кольором шкіри та іншими ознаками. ЗМІ писали про те, як сама співачка прокоментувала ситуацію. Вона наголосила, що раніше на "Євробачення" вже висувалися темношкірі кандидати від Франції та Голландії. Постає цілком логічне питання: чому представники різних національностей в інших країнах – це нормально, а в нашій – це щось негативне та неправильне?

Гайтана, на думку Юрія Сиротюка, створить неправірний образ для України, і "Україну будуть асоціювати із іншим континентом, десь у Африці". З цієї фрази випливає наступне запитання: то чия це проблема, якщо Україну асоціюватимуть з іншим континентом? Це проблема не наша, і не Гайтани, це буде особиста проблема неграмотних людей, які просто не знають географії та погано роздивилися глобус. Тобто, від рівня освіти самої людини залежить те, до якого континенту ця людина віднесе Україну. І колір шкіри тут – ні до чого.

Для повноти картини треба зазначити, що в Україні, як і в усьому світі, велика кількість мігрантів, гостей країни, осіб іншого походження, іншої національності тощо. Відомі українські журналісти: Савік Шустер (народився у Литві, громадянин Канади та Італії); Валід Арфуш (народився у Лівані, має українське громадянство); Мустафа Найем (народився у Афганістані; Вахтанг Кіпіані (народився у Грузії, громадянство українське). Видавці брати Капранови – народилися у Молдові. Боксери брати Клічко: Віталій народився у Киргизькій СРСР, Володимир – у Казахській СРСР. Політики: Юлія Тимошенко (Юлія Григян, батько, Володимир Абрамович Грігян, за документами – латиш); Микола Азаров (батько – Пахло Яан Робертович, естонець за національністю). Такий перелік можна продовжувати ще довго. Я не випадково згадала таких людей, як Микола Янович Азаров та Юлія Володимирівна Тимошенко. Вони, як і Гайтана, мають неукраїнське коріння саме за батьківською лінією. Інші ж, наведені у цьому списку, народилися і взагалі не в нашій країні. Проте, чим це заважає усім цим людям гідно представляти Україну в тій чи іншій сфері життя? А нічим.

Виходячи із "свободівської" логіки, якщо би Гайтана мала будь-яке інше коріння, будь-яку іншу національність, яка б не вирізняла її поміж українців кольором шкіри, до неї б не було жодних претензій. Виходить, так?

Словом, ця ситуація – прикра. Звичайно, кожен має право на ті чи інші погляди, вподобання та ставлення до інших людей. Проте, коли ситуація – публічна, і ще й коли йдеться про імідж країни для світової спільноти, на мою думку, особисті вподобання краще лишити при собі…