Мені за вас соромно

22 січня у Львові роблять живий ланцюг від Бандери до Шевченка. Сама ідея виглядає дійсно патріотично. От тільки її здійснення як завжди робиться з користю. Всі опозиційні сили приходять із своїми партійними прапорами. Ділянки живого ланцюга діляться між "Свободою", БЮТом, "Нашою Україною", "Ударом", Українською народною партією, КУНом, "Фронтом змін". Лише де-не-де видніються українські стяги з якими прийшли справжні патріоти.

Навіщо було робити такий "прекрасний" ланцюг тоді? Щоб показати скільки в нас опозиція назбирала своїх власних партійних прапорів? Невже не можна було прийти із синьо-жовтими стягами? Показати якої країни ми народ. І що ми єдині. Під одним прапором. А не під купою прапориків політичних партій. Невже тепер приналежність до якоїсь із цих партій засвідчує про патріотичність до своєї країни? Якщо так, то гріш ціна такій патріотичності.

Мені соромно за львівську опозицію, яка не може зібратися під одним прапором. Мені соромно за людей, які тільки триндять, а нічого не роблять. Як кажуть в селі — пи***ти не мішки носити. Звісно, легше покричати біля мікрофону, ніж зробити якесь реальне діло. А ще дочекатися великого свята, вийти зі своїми політичними прапорами, заробити дешеву рекламу і тішитися зі своєї "патріотичності".