Дорожні нотатки
Їздили на вихідних до мами у село. 110 кілометрів рухалися трасою Київ-Харків. Дорога міжнародного значення рясніє ямами, як місячна поверхня. На деяких ділянках шляху проїхати, не порушуючи правила, просто неможливо. Для прикладу: рівненький рядок ям доходить майже до середини полоси руху. Щоб не вбити машину, доводиться обминати. А обминати - це вискочити на зустрічну через суцільну смугу. Водії маневрують. Кому не пощастить вчасно помітити - стрибають у ями. До речі, того дня саме лив дощ, тож більшість ям за водою не було видно.
У червні цією дорогою поїдуть футбольні фанати на Євро-2012. Якщо від столиці до Лубен дорогу ще встигнуть привести у більш-менш богопристойний стан, то до Полтави - навряд чи, про Харків промовчу. Сумніваюся, що стан доріг додасть гостям приємних вражень про нашу країну. Можна скільки завгодно розхвалювати красоти рідної землі, кидати мільйони на промо показово-глянцевого відеодобробуту, але навряд чи громадянин Німеччини, наприклад, захоче пороздивлятися пам'ятки Полтавщини, пробивши колесо чи убивши вісь автомобіля, скачучи трасою міжнародного значення. Тому на путівниках до чемпіонату потрібно жирними крапками відмітити СТО уздовж усіх доріг, бо вони будуть затребувані не менше за готелі чи ресторани.
Поки до Євро лишаються лічені місяці, турецькопіддані громадяни ремонтують українські дороги ударними темпами.
- І правильно, - резюмує мій чоловік. - Ті хоч не крастимуть, бо немає куди.
Знайомий з Саратова по скайпу розповів, що у них дороги теж убиті, і там їх теж турки ремонтують, бо у своїх бездонні кишені і руки не звідти виросли. Тільки от Євро у них не буде, їм поспішати немає куди.
