"За вашу чи й нашу свободу" ? 3 Переглядів: 607

325 років тому, 6 травня 1686 року в Москві, між Річчю Посполитою і Московською державою був підписаний трактат про "Вічний мир", якому вічним однак стати не судилося…
 
"Польща та Україна є критичними гравцями у розбудові нової реальності на європейському континенті, який протягом цілого століття пережив великі випробування і витворив чимало небезпек, небачених досі в західному світі… Найважливішим у стратегічній ролі Польщі та України є співпраця між цими двома країнами".
Збіґнєв Бжезінський
 
Не  минуло й століття, як у 1772 році Росія, Австрія і Пруссія відкраяли від Польщі по добрячому шматкові, а після ІІ-го й ІІІ-го поділів у 1793 та 1795 роках, Річ Посполита І й сама канула у Вічність…
 
У 1939 році така ж доля спіткала і Річ Посполиту ІІ, поділену Радянським Союзом і Німеччиною.
 

Вердикти історичних докторів… 
 
"За планами кремлівських ляльководів гасло "За вашу і нашу свободу" повинне бути витерте з свідомості і поляків, і угорців, і українців… Тим більше, що у Польщ, не без непрямої участі добродіїв зі Сходу, було приведено до влади досить лояльну до Росії владу"
Юрій Левикін
 
Досвід XVII й XX століть активно використовується і нині. Побачивши, що поглинути всю Україну не вдається, «добродіями зі Сходу» поставлено складне і політично вмотивоване завдання – довести, що історична Галичина не має нічого спільного з Україною, а українське населення цих областей – не українці.
  
Подібна думка все частіше мусується в ЗМІ.
 
Так нещодавно Данило Яневський, фахівець з української історії, справедливо зауважуючи, що населення сучасної України до ХХ століття ідентифікувало себе, як народ руський, відверто однак реанімує полонофільську ідею для Галичини: «Проголошення ЗУНР – наголосимо на цьому ще раз – відбулося ВСУПЕРЕЧ ясно висловленій волі абсолютної більшості населення Східної Галичини». 
 
Цікаво, що позбавлений сентиментів щодо українців Шарль де Голль, який у складі польської армії (Галлера) брав участь у польсько-українській війні 1920 р. проти більшовиків, означуючи перманентний конфлікт в східній Галичині між поляками і русинами, опонує доктору історичних наук Яневському пишучи, що утворення незалежної держави України призвело до небувалого ентузіазму галицьких русинів:«Вони хочуть бути частиною України і молода держава, зі свого боку, збройно підтримує їхні вимоги. Щиро кажучи, галицька провінція на схід від Лемберга заселена переважно русинами…»
 
Інший висновок Яневського - «Всім без винятку учасникам всесвітнього цивілізаційного конфлікту 1939-1945 рр.східногалицькі українські інспірації були або відверто байдужі, або ворожі».
 
Ще один із когорти історичних докторів – Дмитро  Табачник стверджує, що «деякі рішення, що здавалися правильними в той момент, в історичній перспективі виявилися міною уповільненої дії, яка вибухнула після розпаду СРСР і до цього дня ще отруює нам життя. Я маю на увазі рішення про включення східно-польських, західно-українських земель до складу УРСР… в 1945 році її (Галичину) можна було б безболісно повернути Польщі».  
 
В руслі цієї стратегії активно діє й депутат-регіонал Юрій Болдирєв. «Маючи у своєму складі цей регіон, Україна перебуватиме в перманентній політичній кризі, і ніколи не відбудеться як повноцінна держава», - зазначив він.
 

 
А що поляки?
 
Дивує те, що якась частина польського суспільства таки ведеться на цю вудку.
 
На youtube з’явилося чимало провокаційних відео: ««Януш Корвін-Miккe: як Україна може вступити до ЄС», Відновити Креси...», «Велика Польща - справжня Польща повернеться», де сучасна Польща окуповує територію України. Відновлює «східні креси (прикордонні краї)». Ведеться жваве обговорення. Втім, тверезіші голови охолоджують новітніх польських імперців: «А що робитимеш на своїх кресах, коли прийдуть бандерівці?»
 
На думку поляків, Росія скоригувала свою політику щодо Польщі через те, що вважає її за «головного гравця на східноєвропейській політичній арені». І хоча, з одного боку, існування дружньої, стабільної і процвітаючої Української держави є сприятливим чинником  для Польщі, але, з іншого – її відсутність не буде представляти для Речі Посполитої ІІІ жодної трагедії: завдяки вступу до НАТО та до Європейського Союзу ситуація з безпекою значно не погіршилася б, не порушилися б основні економічні інтереси.
 
А як було в часи минулі? 

 
«Вічний мир» і три поділи Польщі
 
"А чванитесь, що ми Польщу
 
Колись завалили!..
 
Правда ваша: Польща впала,
 
Та й вас роздавила!"
 
Тарас Шевченко
 
Трактат про «Вічний мир» 1686 року остаточно затвердив поділ українських земель між двома державами.  Згідно з договором, Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом та Смоленськ. Річ Посполита отримувала 146 тис. крб. компенсації за відмову від претензій на Київ.
 
Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Південна Київщина й Брацлавщина від містечка Стайок по річці Тясмин, де лежали міста Ржищів, Трахтемирів, Канів, Черкаси, Чигирин та інші, дуже спустошені турецько-татарськими і польсько-шляхетськими нападами міста, мала стати "пусткою", нейтральною територією між Московією і Річчю Посполитою.
 
Однак «мир» не пройшов випробовування на «вічність».
 
Після поділів (І – у 1772, ІІ – у 1793 та ІІІ – у 1795 роках) Речі Посполитої між потужнішими на той час сусідами Пруссією, Росією та Австрією, Польща на 123 роки зникає з політичної карти Європи.
 
«Єще Польска нє зґінела…»
 
ХІХ століття стає віком національних повстань поляків проти загарбників. Кожне покоління бореться за свободу (1807–1812 – поряд з Наполеоном, 1830–1831 – в листопадовому повстанні, 1848 – у Весні Народів, 1863–1864 – у січневому повстанні).
 
Під час повстання 1830-31 років народилося знамените гасло польських демократів, звернене до населення правобережної України: «За нашу і вашу свободу!».
 
Керівники повстання, з метою відновлення Польщі в межах 1772 р. (тобто Польщі, до складу якої входила б і частина українських, литовські та білоруські землі)  зробили спробу поширити його за межі Польщі — на територію Литви, Білорусі і Правобережної України.
 
Однак якщо в Литві та Білорусі повстанці спочатку досягли певних успіхів, то в Правобережній Україні вони зазнали фіаско.
 
Не здобувши широкої підтримки поміж українських селян, польські повстанці марно сподівалися на допомогу з Варшави, яка мала вислати сильне військове угруповання, досвідчених інструкторів, зброю, боєприпаси, тощо. Придушення повстання в Україні пришвидшило загальну поразку поляків у війні проти Російської імперії. 

 
Польсько-українська війна 1920 р. проти більшовиків 
 
25 квітня 1920 року, згідно з «Варшавською угодою», укладеною  Симоном Петлюрою та Юзефом Пілсудським, поляки разом з українцями, розпочали війну проти радянської Росії. 
 
Угода між урядами УНР і Польщі не була рівноправною. Користуючись безвихідним на тоді становищем Директорії, Польща залишала за собою Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину з Підляшшям і Полісся.
 
Варшавський договір забезпечував широкий вплив поляків на адміністрацію, військо, фінанси і залізниці України. Договір вороже сприйняли західні українці та неприхильно – значна частина українців Наддніпрянщини.
 
Буквально через день після підписання угоди польські й українські війська виступили разом у похід проти більшовиків, що захопили Україну, загальним девізом якого стало старе повстанське гасло 1830 року — «За нашу і вашу свободу!».
 
Зрештою, труднощі війни змусили польський уряд  укласти перемир’я, а згодом, 18 березня 1921 р., Ризький мир з РСФРР і УСРР, фактично ліквідувавши наслідки Варшавської угоди. 
 
 
Ризький мир та «Пакт Молотова-Ріббентропа»
 
"Без незалежної України не може бути незалежної Польщі і без незалежної Польщі не може бути незалежної України"
Юзеф Пілсудський
 
За Ризьким миром українські землі було поділено між Польщею і Росією. Поляки визнали Радянську Україну як самостійну державу. За Польщею залишалися, крім Галичини (Східна Галичина була анексована Польщею після рішення Ради послів 15 березня 1923 р.), Холмщина з Підляшшям та західні частини Волині й Полісся. Війська УНР були інтерновані в Польщі.
 
Зі зникненням із карти Європи незалежної України у 1921році сусідом новоутвореної Речі Посполитої ІІ став, створений у 1922 році, Радянський Союз, який у серпні 1939 року уклав із нацистською Німеччиною «Пакт Молотова-Ріббентропа», більше відомий у Польщі, балтійських країнах і Німеччині під назвою «Пакт Гітлера-Сталіна».
 
Пакт обернувся катастрофою для Польщі. Могутні союзники: Велика Британія та Франція відповіли на напад Німеччини на Польщу "сидячою" війною, а на окупацію "східних кресів" Радянським Союзом узагалі ніяк не відреагували.
 

«Творимо історію разом»? 
 
"В України є чудовий шанс. Шлях до Євросоюзу може прокласти Євро-2012. Сподіваємося, що українці вчинять відповідно до їхнього улюбленого прислів'я: "Українець довго запрягає, але швидко їде".
 
Gazeta Wyborcza
 
Після того, як УЄФА,18 квітня 2007року, у Кардіффі вибрала тандем Польща-Україна для проведення чемпіонату Європи 2012 року, здавалося, що слоган чемпіонату — «Творимо історію разом» (пол. Razem tworzymy przysz?o??) набуває реальних рис.
 
Проте, «із загибеллю  в авіакатастрофі під Смоленськом тодішнього президента Польщі Леха Качинського та цілої плеяди польських політків найвищого ешелону,  Україна втратила свого найпалкішого адвоката в Європі», – вважає Любко Петренко.
 
Пригадується назва відомого історичного роману польського письменника  Генріка Сенкевича «Куди йдеш (Quo vadis)». Можливо, нашому західному сусідові варто замислитися над минулим й дещо скоригувати свою нинішню політику щодо України?
 
Перефразовуючи Шевченка, якби Україна впала, то чи не привалила б вона і Польщу?..
 
Втім, основна перешкода вступу України до Європейського Союзу знаходиться не у Варшаві, Брюсселі чи Москві, а тільки у головах частини українців, трохи вивихнутих Переяславом у східний бік....

  0