Коли діти малюють хату, не хмарочос, а звичайну сільську одноповерхову хату, вони припускаються дивної неточності, завжди однакової. А саме: фасад щоразу малюється так, що вікна розташовані вище дверей.
Це малювалося так само обов'язково, як і дим над димарем у будь-яку пору року. І я малював, хоч серед усіх тих хат, що я їх тоді знав, не було жодної, щоб у неї вікна отак стояли. У справжній хаті, як правило, верхня лінія вікна робилася на одному рівні з верхнім одвірком. А от малювалося навпаки: нижня лінія вікна — на одному рівні з верхнім одвірком або й вище.
Весною, коли курям нічого їсти, вони дзьобають стіну знадвору
Насправді так не могло бути, а тим більше в старих хатах. Вони ж робилися в наших краях без фундаменту, долівка земляна, а стіни — лоза, обмазана глиною. Весною, коли курям нічого їсти, вони дзьобають стіну знадвору — мало не наскрізь. Коли така хата старіє, то осідає під власною вагою. Вікна осуваються вниз помітно. А двері менше, бо одвірки все-таки зроблені з якого-не-якого дерева.
Хто в таких хатах бував, знає, що вікна там іноді зовсім низько над землею. Треба нагнутися, щоб побачити, хто йде до двору. З таких вікон незручно відстрілюватися, набагато краще — стріляти з темряви знадвору. Тут усе на відстані руки. Іноді під вікном на стіні — кілька подряпин, значить, кіт сюдою додому ходить.
Але малюється так, що ніякий кіт би сюди не дострибнув, бо вікна вище дверей. Я малював так, потім мої діти і всі інші діти. Якщо уявити собі, що все так, як на цих малюнках — то в такій хаті жодна людина, навіть високого зросту, не могла б визирнути у вікно. Хіба що до кожного вікна всередині зроблена спеціальна драбина. Це схоже на фортецю. Можливо, в дитинстві ми, не змовляючись, малюємо саме її.
8 
35413
Коментарі
10